Репортаж з вечора пам’яті битви героїв під Крутами.

Євген Маланюк висловився про бій під Крутами так: «Цей бій народив нових Українців!». І більш ніж через сто років у залі Київської міської державної адміністрації вже другий рік поспіль сотні людей зібралися щоб згадати їх героїзм, незламну рішучість і віру у сильну та незалежну Україну.

Вечір відкрила Тетяна Шептицька, яка і виступала його модератором, з привітання і подяки усім хто зібрався та додала, що національна пам’ять дуже важлива і вже вдруге організований вечір пам’яті героїв Крут допомагає її відновлювати та запросила до слова Володимира В’ятровича, голову Інституту національної пам’яті, який виступав одним із організаторів заходу.

В’ятрович запропонував дивитися на бій під Крутами не як на поразку, а як на перемогу, адже від сімдесяти до ста молодих хлопців затримали армію більшовиків, на чотири дні, що завадило їм швидко дійти до Києва і дало першій українській незалежній державі проіснувати довше. Також відзначив, що воїни УПА пам’ятали героїзм хлопців, що загинули під Крутами, і ми маємо про нього пам’ятати і розглядати його в сучасному контексті сучасності, адже ворог у нас не змінився. Додав, що герої дали нам багато важливих уроків, про які ми маємо пам’ятати, щоб зберегти свої державу і зробити її сильною. Завершив історик свій виступ, ще раз наголосивши, що якщо ми пам’ятатимемо перемогу під Крутами, то це нам допоможе перемогти і тепер.

Далі слово знову взяла Тетяна Шептицька, яка задалась питанням: «Які історичні уроки ми маємо винести із цієї трагедії і водночас перемоги?». Першим уроком безперечно є те, що ми повинні мати сильну, свідому, патріотичну армію; ще одним уроком має бути відповідальність політиків і суспільства. Тетяна також наголосила на тому, що ми не маємо бути байдужими, як не були хлопці, що боронили нашу країну під Крутами. Вона сказала, що цього року значно більше згадок, постів і взагалі інформації про крути в соцмережах, і це, безперечно, добра тенденція. На завершення виступу вона назвала поведінку герої Крут – «Поведінкою боротьби» і передала слово ще одному представнику інституту національної пам’яті Павлу Подобєду.

Подобєд вирішив розкрити героїв Крут трохи з іншої сторони і присвятив свій виступ тому, кого і на що вони надихнули. Він розповів, що першим кроком до популяризації битви під Крутами стало звернення до української інтелігенції в газеті, з пропозицією зібрати кошти і спорудити пам’ятник. Після цього тогочасні поети почали присвячувати вірші Героям Крут. Першим серед них був Павло Тичина із віршем «Пам’яті тридцяти». Через 15 років під час Голодомору до нього приєднується Борис Маркус, трохи згодом Богдан-Ігор Антонич і Демид Бурко, який, відвідавши Крути, пише вірш «На вічну пам’ять мученикам». Також стороною Крути не обходять і художники, серед яких Леонід Перфецький. Останнім відданням пошани став нарешті пам’ятник, який встановили в 2011 році. Підсумовуючи, історик сказав, що сьогодні хлопці на Донбасі б’ються за те, за що боролися крутяни. Це українська державність, і ми маємо її боронити.

Надалі модератор розповіла, що видавництво «Смолоскип» робить багато для відновлення національної пам’яті, а також виступає одним із організаторів заходу і запросила до слова Олега Коцарева як представника видавництва. На думку Коцарева, Крути, серед інших важливих історичних моментів, створили точки пам’яті на мапі, які є реальним та навіть матеріальним свідченням української боротьби за незалежність. Додав, що коли проїздити самі Крути відчувається додатковий імпульс боротися за нашу незалежність, і це все додає міфологічне, символічне і смислове підґрунтя, для того щоб далі працювати з пам’яттю і утверджувати свою самодостатність. Усе це Смолоскип вважає частиною своєї місії. Розповів про поїздки у Крути, які видавництво організовувало для молоді, і порадив ознайомитись із смолоскипівським збірником з однойменною назвою «Крути», який містить багато різноманітних цікавих матеріалів. На закінчення свого виступу він почитав поезії різних авторів, присвячені Крутам, у тому числі і свої власні.

Після Олега, слово перейшло ще до одного поета, громадського діяча та автора видавництва Смолоскип Сергія Пантюка. Він також розповів про поїздку у Крути, додавши, що назад поверталися вже зовсім інші люди, та розповів зворушливу історію, про т,е як його син після відвідання Крут написав листа одному із загиблих героїв на ім’я Гриць, який, коли його хотіли розстріляти, не показав страху, а заспівав гімн України. Потім Сергій Пантюк прочитав декілька віршів, які так чи інакше відносились до битви під Крутами, а згодом і тексти про війну на Сході.

Під кінець заходу Тетяна Шептицька знову взяла слово, і гучно промовила, що ми зараз ведем війну з тим самим ворогом, з яким близько ста юнаків сто один рік тому так само вели війну, тому ми зобов’язані перемогти, і нам треба завжди виходити з інтересів власної країни, незважаючи на ворогів.


Фіналом вечора стало виконання пісень часів української революції на автентичних інструментах гуртом «Хорея Козацька» і Тарасом Компаніченком.

У підсумку хочу сказати, що вечір був просочений повагою до героїв, що більше ста років тому встали стіною за українську незалежну державу та гордістю за цих героїв, власну історію, і те, що ми змогли збудувати ту державу, за яку вони поклали свої життя, а отже, їхня жертва була не марна і не буде забута.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.