Тарас Компаніченко

«Бій, що став символом мужності!», «Героїзм, що не буде забутим!» - ці тези стали символом вечора пам’яті героїв битви під Крутами, який проходив 31 січня у Київській міській державній адміністрації, за підтримки самої адміністрації, видавництва «Смолоскип», Інституту українознавства та Українського інституту національної пам’яті на честь сотої річниці з моменту самої битви під Крутами. Треба зазначити, що це один із заходів, присвячених століттю Української Революції 1917-18 років.

Розпочався вечір зі слів одного з організаторів, а саме Володимира Тиліщака, про те, що бій під Крутами став символом Української революції, що ми ніколи його не забудемо і маємо робити висновки з власної історії. Потім до слова запросили депутата Міської ради Києва Юрія Сиротюка, котрий наголосив на побудові сильної країни, яка б не допустила «нових Крут», і на тому, що Українська революція триває досі.

Відкрив літературну частину вечора Ростислав Семків – директор видавництва «Смолоскип», яке традиційно й відповідало за цей блок події. Він відзначив, що українські поети і письменники завжди відчували одне одного крізь покоління, і на підтвердження своїх слів запросив до слова поетів: Анну Малігон з віршем Олени Теліги «Чорна площа», а потім і з власними віршами, Павла Коробчука з поезією Олександра Олеся «Під Крутами» і власною поезією «Про повстання на Грушевського» і Дмитра Лазуткіна з віршом Павла Тичини «Пам’яті тридцяти» і знову ж власними творами, також свою поезію прочитали дві представниці Спілки письменників.

Надалі слово взяв історик Михайло Ковальчук, який провів аналогії між Крутами й Майданом і його наслідками, але підкреслив, що у 2014-15 роках росіяни у Київ не зайшли, і це демонструє прогрес. Також поскаржився на те, що у фільмах про тодішні події (зокрема, й в «Українській революції», яку було показано трохи пізніше) є багато історичних невідповідностей, над якими треба працювати, але все ж зйомки історично-документального кіно безперечно є позитивном. Наступним виступив Іван Канівець, він розповів про свої фільми, а саме про дві частини «Української революції», та фільм «Тризуб Нептуна», про те, як робилися фільми і збиралися данні, і додав, що з роками пам’ять зникає, і якраз, щоб протидіяти цьому процесу й створюються такі документальні стрічки, проводяться меморіальні заходи.

Музичну частину взяв на себе Тарас Компаніченко з легендарної «Хореї Козацької», він поділився з усіма присутніми оригінальними музичними композиціями, що виконувалися борцями за Україну в 1917-1920-х роках, серед яких були: «Од синього долу», «Живи Україно, живи для краси», «Нумо, браття, всі до зброї!». Після чого відбувся публічний показ першої а згодом і другої частини фільму «Українська революція» між якими знову звучали пісні того часу.

Вечір закінчився виконанням оригінальної трикуплетної версії гімну України і, звісно, подякою всім учасникам, організаторам та слухачам. Сама атмосфера заходу була сповнена патріотизмом і усвідомленням нашої історії, гордістю за ту молодь, що билася і загинула за ідею вільної України сто років тому.


Виступає Ростислав Семків

Глядачі та глядачки

Виступає Анна Малігон

Вірші читає Павло Коробчук

На сцені Дмитро Лазуткін

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.