Нові видання „Смолоскипа”

Савчин Марія. Тисяча доріг. Спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни. – К.: Смолоскип, 2003. – 546 с.: портр.

Авторка цієї мемуарної книжки – Марія Савчин («Марічка») – з 1944 по 1953 рр. перебувала в підпіллі на Львівщині, в Закерзонні, Польщі, Карпатах, на Поділлі, Волині та Поліссі. Будучи дружиною Василя Галаси («Орлана») – заступника провідника ОУН Закерзонського краю, а з 1948 р. провідника ОУН Волині й Полісся – вона зустрічалася з багатьма повстанцями, виконувала відповідальні доручення, не раз потрапляла в трагічні ситуації, коли вирішувалася не тільки її доля, але й доля товаришів по боротьбі.

Про бачене та пережите і розповідає на сторінках своєї книжки учасниця підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни Марія
Савчин.

Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933. Поезія – Проза – Драма – Есей. 2-ге вид. / Упорядкув., передм., післямова Ю. Лавріненка; Післямова Є. Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2003. – 984 с.

Таємниця «літературного злочину», за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох.

Офіційне пояснення «терористи» від самого початку сприймалося, як крик злодія: «ловіть злодія!».

Реабілітація 50-х років і видання їхніх «вибраних творів» не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таєм-ницю.

Аж ось у Парижі 1959 року виходить антологія творів розстріляних, «перевихованих» і пропалих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність.

Тут зібрано справді найкращі твори.

Дивовижна книга «Розстріляне відродження» народилася в просвітленій уяві Юрія Лавріненка, якому пощастило вийти живим із сталінських концлагерів, на хвилі війни пробратися на Захід і винести живу пам’ять про всіх змушених замовкнути. Про закатованих і стероризованих, взятих в комуністичний полон.

Але з ласки Божої цей твір сміливої уяви вдалося реалізувати. Це була вдала спроба зібрати все найкраще – визбирати на руїнах, після погрому. Це була також перша спроба по-людськи написати біографії авторів, перекручувані і засекречені, і дати кваліфіковане висвітлення творчості сорока авторів з належної філософської висоти.

Отже, 1959 рік виданням книги «Розстріляне відродження» оповістив свято нового відродження – шістдесятників.

Мабуть, тоді збувся щасливий сон Ю. Лавріненка та багатьох українців, причетних до духовної творчості і покликаних в суворих умовах еміґрації продовжувати традицію.

То було їхнє зерно, кинуте в український ґрунт. Воно буде проростати в кожному поколінні.

Друге видання антології «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка появляється за згодою родини упорядника.

Молода нація: Альманах. – № 1 (26). – К.: Смолоскип, 2003. – 288 с.

Побачило денне світло чергове число альманаху-журналу «Молода нація».

У рубриці «Історія ідей» уміщено два великих матеріали чернігівських дослідників Т. Демченка й І. Кураса про життя і діяльність батька і сина Шрагів – видатних представників української громади Чернігова. Батько Ілля Людвигович – адвокат, близько 30 років був найавторитетнішою людиною міста, співробітничав з київською Старою Громадою, у роки першої революції очолював українську фракцію в Державній Думі. Син Микола – визначний економіст, член Центральної Ради, співробітник Соціологічного інституту М. Грушевського у Відні, один з небагатьох соратників М. Грушевського, що пережив часи репресій і професорував в 60-х роках у Львові.

Другий матеріал належить перу львівського історика І. Чорновола. В ньому йдеться про стосунки між О. Барвінським і І. Франком. На підставі невиданих спогадів першого, автор доходить думки про неправильність усталеної опінії науковців, які звинувачували саме О. Барвінського у недопущенні І. Франка на кафедру літератури у львівському університеті.

У рубриці «Політична філософія. Політичні науки» друкується об’ємне дослідження молодого київського автора, випускника магістерської програми Йоркського університету Ю. Мельника «Толерантність як нав’язана чеснота у сучасних західних ліберально-демократичних суспільствах».

В «Архіві» друкується продовження спогадів – VIII розділ – Сергія Єфремова, розпочатих у № 1–2 «Молодої нації» за 2002 рік з коментарями В. Плачинди.

Відділ «Рецензії, огляди, бібліографія» уміщує рецензії на збірник документів «Український національно-визвольний рух» (березень–листопад 1917 р.), «Покажчик змісту журналу «Листи до приятелів»», а також бібліографічний покажчик праць О. Лотоцького.

Завершує журнал «Хроніка. Інформація», де друкується продовження матеріалу А. Кулакова про діяльність семінару «Українські гуманітарні переклади», подається «Хроніка клубу «Літописець» при будинку письменників.