З ІРПІНСЬКИХ ПЛІВОК НЕВІДОМОГО МАЙОРА

Частина І: політологічна

Подаються цікаві й банальні думки з виступів деяких молодих політологів і політиків, учасників політологічної частини ІХ семінару творчої молоді.

Андрій Раднюк (Кам’янець-Подільський–Київ): «Це все досить непогано йде». «Ми вирішили, щоб кожний займався тим, чим має займатися». «Все це не ажіотаж, а істина: я – директор Ірпеня».

Максим Розумний (Київ): «Тут, на цьому семінарі, відгуркотять різні пристрасті». «У літературі – два-три ґенії і вакуум заповнений».

Оксана Дащаківська (Львів): «Тут Максим говорив, як то було колись в Ірпені, але як воно буде цього року, ми ще не знаємо». «Політика і мистецтво – це творення нових феноменів». «Культура зумовлює політику». «Інтелектуальна гра, яка тут проводиться, веде нас до більшої толерантності і взаєморозуміння у майбутньому». «Наша влада хоче зберегти себе і свою безвідповідальність».

Віталій Мороз (Луцьк–Київ): «Наша команда покликана, щоб змінити мову семінару». «Ми розуміємо Україну, як політичний феномен». «Ми будемо кидати деякі провокації, які заставлять вас думати і реа-гувати». «Тут було холодно, але вижили ті, які грілися». «Поетам характерний авторитаризм». «Інтернет – це безмежний простір, де можна бути анонімним, де можна сховатися, де невідомо, де є знання, а де інформація, де об’єкт перетворюють у засіб маніпулювання». «Соціум накладає на нас певні норми поведінки». «Росія представляє чеченців, не як борців за свободу, а як терористів».

Ян Чайковський (Львів): «Мене вразили цитати на каналі 1+... не пам’ятаю, що це за канал був». «Кожна держава визначається двома характеристиками – культурою і своїм місцем». «Як можна Англію, як культурне і політичне суспільство, використати для реформ в Україні?». «Тут треба працювати головою».

Олесь Обертас (Київ): «Хлопці і дівчата, якщо я побачу, що хтось тут позіхає, то я скорочуся». «Чи ми є якоюсь естафетною паличкою шістдесятників?». «Ми спробуємо визначити, чому ми ставимо місточок між літературою і політикою».

Марина Бесарабова (Харків): «Істини, як такої, немає». «Ми сьогодні говоримо про політику, як про феномен, як про феномен творення текстів, а феномен – це факт свідомості». «Це – про що ми говоримо, це – нетрадиційне бачення влади».

Володимир Дубина (Чернігів): «Наше інформаційне суспільство відірване від реальності».

Юрій Шеляженко (Київ): «Коли глядач бачить на екрані вбивство, він пробує уособити себе з вбивцею, або з убитим». «Хабарництво буде так довго існувати, як довго буде у нас існувати ця система».

Олесь Величко (Львів): «Інформація стала засобом впливу, а не засобом інформування». «Якщо б Гірошіма і Нагасакі були показані по телевізорах, це мало б більший вплив на суспільство, як події 11 вересня». «Загиблі цивілізації були цивілізаціями культури і релігії».

Н. Н.: «Хто не спить з нами, той проти нас». «Влада має спати в одному ліжку з народом».

Олексій Ворвуль (Харків): «Ні політику, ні культуру не можна намацати рукою». «Без музи не було б ані культури, ані політики».

Максим Жуменко (Харків): «Коли я розмовляю з людиною, то я бачу відображення цієї людини в собі самому». «У нас система спілкування розпалася – зараз кожний слухає сам себе».

Василина Шпот (Радехів): «Патріот любить свою країну, а не владу чи державу». «Патріотизм – це спільність між культурою і політикою».

Катерина Тягло (Харків): «В Україні багато етносів і відсутні міжетнічні конфлікти». «Україна була закрита від зовні. Якщо наголос ставити лише на національне, то чи це вихід із ситуації?»

Юрій Кисельов (Луганськ): «Національно-демократичні сили на початку 1990-их не захотіли, або не могли взяти владу». «Сьогодні в Україні – яка влада, така й культура». «Російська імперія напевно прире-чена на розпад, то чому нам орієнтуватися на неї?».

Павло Нечитайло (Кам’янець-Подільський–Київ): «Коли я був малим, ми розмовляли суржиком, а теперішні діти в моєму місті, завдяки нашій владі, переходять на російську, а не на українську мову».

Олег Коляса (Львів): «Яка різниця між владою і пануванням?». «Ми повинні визначити наше відношення до влади». «Треба змінити систему, насамперед, у самому собі».

Олександр Акунін (Миколаїв): «Людина, беззаперечно, буде противитись кожній владі». «Гроші дозволяють владі впливати на людину. Створюється трикутник: сила–гроші–знання. Знання стає у наш час джерелом влади. Щоб здобути гроші, потрібне знання, а щоб здобути знання, потрібні гроші».

Віталій Мороз: «А як це так, що у нас знання – таки є, а так мало грошей?»

Станіслав Федорчук (Донецьк): «У кожного народу будуть завжди застереження до влади». «Предметом політики є не лише наше сучасне, але й майбутнє». «Чи народ має право мовчати на безчинства влади?». «Людина не може себе регулювати, будучи при владі».

Віталій Мороз: «Я це все розумію по-своєму, а Оксана по-своєму».

Олег Коляса: «І слава Богу».