Було все: і політичні дебати, і журналістські колізії; художня експозиція; музичні перфоменси та імпрези. Чесно зізнатися, від такого розмаїття ледве сам не спантеличився. Ми можемо довго сперечатися, як мусив би виглядати ідеальний «Ірпінь», але в будь-якому випадку цьогорічний Оргкомітет, як лише щиро міг підійти до втілення своїх раціонально-амбітних задумів, так і виклався.

Мені як Голові Оргкомітету, якщо зізнатися, сподобалося все і всі. Через призму рутинної біганини єдине, що привертало мою увагу, то це швидше не події, як такі, а те, що залишилося в душі учасників після пережитого. І, як би по-вампірівськи це не звучало, але весь час підживлювала і не давала розслаблятися та енергія, той настрій, що народжувався після дебатів із дисидентами, те щастя, яке безкоштовно дарували Едуард Драч та Сашко Власюк. Гадаю, що нового смаку надала і художня експозиція Олени Карасюк, та й Тулумбасівці не підвели – одним словом: «Все супер!»

І нехай не збентежуються ті читачі бюлетеня, що не брали участі в семінарі і які, глянули на цю статтю. Просто все це пройшло як гарне ігрове кіно, більше того – файний action!

Припускаю, якщо зайшла мова про кіно, то вартувало б подякувати всім, хто долучився до зйомок. І тут на перший план хотів би виділити своїх колег: Оксану Дащаківську (політологія, голова) та Миколу Леоновича (мистецька частина, голова), спеціальна подяка Андрію Середі.

Окремо хочеться подякувати братам нашим старшим – Юрію Нозі, Максиму Розумному, без їх періодичних консультацій було б важко. Ну і, звичайно, всім персонажам шоу – всім учасникам семінару, що були і активними, і пасивними, і всілякими. Подяка пану Осипу Зінкевичу, що взагалі таке придумав.

Одним словом, дякуємо від імені Оргкомітету всім і, у тому числі, нашим «Беркутам», які забезпечували охорону семінару.