Герої Крут

У цьому році Україна відзначила 85-річчя битви українського студентського куреня з більшовицькими військами під Крутами. Героїчна смерть наших гімназистів і студентів стала за образним визначенням Людмили Старицької-Черняхівської «Новим Заповітом» національного буття у ХХ столітті. На прикладі цього подвигу протягом десятиріч спочатку в Західній Україні, а згодом – в еміграції виховувалися молоді покоління патріотів Вітчизни.

Вони могли лишитися в теплих домівках, як це зробила переважна більшість мешканців майже півмільйонного Києва, одержавши за це муравйовський морд інтелігенції. Вони могли обрати такий звичний для свідомості нашої пересічної людини вихід, як «моя хата з краю». А якби таких небайдужих на берегах Дніпра-Славути було б ну хоч у 10 разів більше, й у патріотичному пориві вийшли назустріч ворогові, як за два роки по тому поляки на берегах Вісли спинили червону кінноту Будьонного, то не мала б Україна багатьох тих проблем, з якими не можемо дати раду собі й понині.

На підрадянській Україні ця подія всіляко замовчувалася. Святкування річниць Крутів стало доброю традицією лише від часу здобуття Україною незалежності у 1991 році. Стоїть хрест над героями на Аскольдовій могилі в Києві, на Замковій горі, що над Андріївським узвозом, на самій залізничній станції в Крутах, що неподалік від Ніжина.

Цього року на державному рівні цей день проголошено Днем патріота України.