Секція літератури Форуму творчої молоді звернулася до керівництва НСПУ з проханням надати приміщення для постійної роботи секретаріату секції й відповідної експертної ради Форуму. Сьогодні ми друкуємо статтю керівника секції, члена Ради НСПУ Максима Розумного.

Найголовніших уроків Форуму бачу два. Сформулюю їх одразу.

1. Часи ловіння рибки в мутній водичці невизначеності й корпоративності закінчилися. У творчої одиниці виробився стійкий імунітет проти будь-якого натяку на спробу її використати в корисливих цілях. Тому Форум буде або публічним і відкритим, або ніяким.

2. Діалог з владою для мистецького середовища буде природним і результативним лише у тому разі, коли воно зуміє виробити для себе внутрішні правила і принципи, обов’язкові для всіх. Влада потребує «дорослого» партнера, а не капризного прохача.

Симптоматичним був момент перебрання ініціативи. Не секрет, що задум Форуму походив з високих кабінетів на Печерську, а проведення його здійснювалося «на виконання розпорядження Президента України». Однак, виявилося, що реалізувати цей задум під силу тільки самоорганізованій і самоусвідомленій мистецькій спільноті, і що звичайним чиновницьким штибом вже не створиш навіть видимість, навіть фікцію.

Спільнота почала формуватися стихійно. І коли Сергій Проскурня говорить про існування «команди», то хочеться вірити в це, попри очевидні недоліки в діяльності т.зв. робочої групи. Принаймні, можна зробити таке припущення, що на певному етапі задум став ідеєю, при чому ідеєю вже далеко не новою, але такою, що вперше отримала механізм для свого проникнення в живе творче середовище.

Насправді бажання об’єднати мистців навколо спільних інтересів – це один з тих «добрих намірів», якими рясніє наша історія взаємної недовіри і відчуженості. В результаті утворилося замкнуте коло: поки не буде представницького органу, не буде й коштів у загальному користуванні, але поки не буде коштів, ніхто не поспішає комусь делегувати повноваження. Розірвати це коло можна тільки енергійним жестом якоїсь доброчинності або самопожертви. І те, й інше наявне в поточному моменті: бюджет Форуму на паритетних началах висловили намір фінансувати Міністерство культури і Фонд інтелектуальної співпраці «Україна – ХХІ століття». В якості застави під цей кредит маємо репутацію, час, дипломатичні й організаційні здібності С. Проскурні. Поки що це – все. Довго на цьому, звичайно, не протягнеш. І якщо нова організація не здобуде власний колективний авторитет, експеримент буде визнаний невдалим. Хто від цього виграє?

Значна частина тих, хто був у Національній філармонії 15 листопада, заздалегідь були орієнтовані на програш. За агресією і деструкцією відчувалося одне – психологія поразки. Ті, хто не повірив в ідею, по суті, не мали чого запропонувати. Вони протестували проти об’єднання і, користуючись моментом, виголошували петиції до державних чиновників.

Ясно, що в організації Форуму було поставлено воза попереду коня: замість того, щоб зібрати в залі однодумців, ініціативних і діяльних представників творчих спільнот, до Києва були відряджені кандидатури обласних управлінь культури, вчасно не поінформовані про захід, не ознайомлені з метою і документами.

Цей Форум повинен бути останній, який проводився «за рознарядкою». І саме тому нам потрібна організація, – для того, щоб не бути настільки залежними від рішення чиновника, і не лише у питанні визначення квот.

Своє право на існування Форум повинен довести своїми справами, своєю відкритістю, активністю. І це – не абстарктні поняття, адже попереду формування обласних осередків Форуму, створення системи експертного оцінювання мистецьких проектів, налагодження механізмів взаємодії як із владними структурами, так і з творчою стихією, в якій традиційно перебувають значна частина істинних митців.

Право представляти творчу молодь України у взаєминах з державою, серйозними спонсорами, міжнародними організаціями не надається законодавчо і не розподіляється за заслугами. Воно належить за правом ініціативи і підтверджується щоденною працею. Сьогодні для кожного, хто почуває в собі для цього сили і натхнення, існує реальна можливість змінити світ. Форум – це поки що не структура, не гроші, не рада старійшин (це не натяк на вік деяких членів Правління). Форум – це крапка, яка може стати точкою опори, це – один із тих шансів, більшість із яких ми вже змарнували.