Г. Костюк народився 25 жовтня 1902 року в с. Боришківцях на Поділлі. Після закінчення Інституту народної освіти у Києві з 1929 p. почав працювати в Інституті імені Т. Шевченка, що тоді містився у Харкові.

Свої твори публікував у журналах «Життя і революція», «Молодняк», «Червоний шлях», «Пролітфронт», «Критика» та в інших. Був членом письменницької організації «Пролітфронт».

У 1935 p. Г. Костюка заарештовано, і після суду він перебував у в’язниці до 1941 року. Під час минулої війни опинився у Львові, згодом переїхав до Німеччини, де був співзасновником журналу «Вперед». У 1947–1948 роках очолював Українську революційно-демократичну партію.

1952 року Г. Костюк переїздить на постійно до США. Працював у Дослідному центрі Колумбійського університету як консультант і дослідник, читав цикл лекцій про формування СРСР і УРСР. З групою однодумців стає співзасновником Об’єднання українських письменників в екзилі «Слово», яке очолював у 1954–1975 pp. Був головним редактором випусків журналу «Слово». Також був дійсним членом Української вільної академії наук у США, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Національної Академії наук України, Спілки письменників України.

Г. Костюк був автором сотень статей з літературознавства, ідеології, політики й таких книжок: «Теорія і дійсність», «3 літопису літературного життя в діаспорі», «Окаянні роки», «Володимир Винниченко та його доба», «Сталінізм в Україні. Генеза і наслідки». Був упорядником і головним редактором 4-х томів «Щоденника» В. Винниченка, п’яти томів творів М. Хвильового, творів М. Куліша, В. Підмогильного, М. Плевака, П. Филиповича, М. Драй-Хмари й багатьох інших.

Лауреат Фундації Т. і О. Антоновичів за книгу спогадів «Зустрічі і прощання» і премії ім. В. Винниченка.

Світла пам’ять про талановитого і чесного дослідника української літератури, визначного громадського діяча назавжди
залишиться в серцях колег, учнів та шанувальників його творчості.