 «Автора» ! «Автора»! – так хотілося закричати, коли я дізналася про приїзд «Смолоскипу» в Полтаву. Хто буде, і що покажуть – навіть не здогадувалася. І про саму презентацію насилу дізналася. Але відчувала – без хорошої думки хорошого автора не обійдеться. І мова не лише про Леоновича. Хоча у місцевої преси склалася інша думка – коли облдерж...якось там...телекомпанія почула/побачила Леоновича, «поета і прозаїка родом із Полтави» - одразу сповнилися гордістю за земляка, і гордість ця переросла у створення цілої передачі про згаданого поета і прозаїка. Особливою шаною сповнилися і працівники бібліотеки, коли почули, що Микола був у них постійним читачем. Але постійно намагалися загнати презентацію в рамки традиційної «совковщини» - запросили ведучу, представників влади, громадськості, місцевої літературної еліти... І ці герої реагували відповідно до своїх ролей - влада довго, нудно, натхненно говорила, за що і отримала солодку цукерочку у вигляді книжок від «Смолоскипу» - публіцистику Багряного та збірку в пам’ять героїв Крут. Пані ведуча з усіх сил намагалася приборкати непокірних смолоскипівців, та все марно. Ну та хіба можна таке видавництво чи молодих поетів – в даному випадку Миколу Леоновича і Юлю Стахівську - в рамки загнати? Вони й переламали хід гри, чи то марлезонського балету.
Та бенефісом, зіркою вечора стала місцева літературна еліта в особі Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України. Ці велети поезії сіли так, щоб не побачити і не почути власне презентації, але щоб сказати – ми там були і нам не сподобалось. І жодних спроб запитати щось у представників видавництва чи поцікавитися книжками, які книжки передали бібліотеці, вони теж не проявили – ні під час, ні після презентації. І на їхньому сайті теж ні слова. «Хай той «Смолоскип» їде, звідки приїхав», - думали злісно полтавські літератори.
Авдиторія реагувала як і потрібно по сценарію – «чув дзвін, та не знаю де він». От видали в «Смолоскипі» прекрасну збірку Багряного – а чого в ній немає «Ave, Марія»? Непорядок! Значить замовчується – робить висновок респондент.
Та на десерт глядачам подали ласий шмат пирога – трохи прози і поезій від лауреатів. Образи Жеки Леоновича і мухи Стахівської явно усім сподобалися. А працівники бібліотеки втішилися подарованими книжками – справді ціннісними екземплярами. Це і Марічка Савчин «Тисяча доріг», і серія «Розстріляне відродження» - вже згадана збірка Багряного, ще Шпол, Пилипенко, Ольжич, книжки цьогорічних лауреатів, серед них «Торба» Антонюка ... Та головне навіть не самі назви, а те, що «Смолоскип» і справді приїхав до Полтави – полтавці зможуть придбати в книгарні книжки видавництва, бо в столиці духовності і справді напряг з українською книжкою. Місцева влада щось там моніторить, якісь відсотки української друкованої продукції називає – а от знайти українську книжку на полицях книгарень ой як непросто. Можливо ще й тому раділа вся бібліотека, що такий скарб перейшов до них.
Невідомо, чим більше втішилися Семків, Погинайко, Леонович і Стахівська – чи то гостинами у бібліотеці (чай+цукерки), чи екскурсією Полтавою, якої з усіх не бачила лише Ольга, чи обідом, що переріс у вечерю. Принаймні всі їхали в Київ задоволені. Не знаю, чи існують чари, які можуть знову привабити в Полтаву смолоскипівців, але справді дуже б хотілося бачити їх тут не раз.
|
