Упродовж вечора ми поставили Пантюкові кілька запитань.

Перш за все, ми поцікавилися, що він думає про укрсучліт. "Я стараюсь не думати, - відповів Сергій, - а робити все, щоб він існував", і додав, що нині українська література переживає якщо не золотий, то срібний вік: таке було хіба ще у 20-х рр.

По-друге, ми запитали, кого з письменників минулого він би відзначив. Взірцевим автором, якого незаслужено приписано до масліту Сергій Пантюк вважає Артура Конан-Дойля, а з сучасників відзначив Річарда Баха.

По-третє, ми запитали про максимальні творчі плани Сергія. "Я ніколи не буду модним письменником. Я не ставлю собі це за мету", - відповів він. Але наразі в роботі в нього є 5 романів і 7-8 новел, які дуже хочеться "добити".

Насамкінець ми запропонували Пантюку прочитати що-небудь з будь-якої книжки в книгарні. Сергій вибрав Євгена Плужника. І читав так, що аж мурашки по шкірі. До речі, як з’ясувалося, Сергій персона нон грата в Росії та Білорусі.