Т. Зелінський. Крути – перемога українського духу

Вечір пам’яті героїв Крут, що його видавництво «Смолоскип» зорганізувало в Будинку вчителя з нагоди виходу книги «Крути», несподівано поєднав у собі академізм і мистецький запал, мінорні й мажорні ноти. Але – слід визнати – мажору в цьому дійстві було більше, адже, за одностайним визнанням доповідачів, хоча бій під Крутами і став ситуативною поразкою у війні проти армії більшовиків, що наступала, проте він став перемогою українського духу, постанням, за словами Є. Маланюка, «нового українця».

Євгена Маланюка, як і інших класиків української поезії, цитували на вечорі неодноразово, адже вчинок крутянців червоною ниткою пройшов крізь українську поезію. Осип Зінкевич – один із упорядників збірника «Крути» – у своєму виступі зазначив, що збереглося 125 віршів різних часів про подвиг героїв Крут (у згаданий збірник увійшло 39 із них), і жодна інша подія в історії українст­ва не відзначилась подібним розмаїттям рефлексій.

Відзначення річниці бою під Крутами, на думку О. Зінкевича, не є ні святом, ні поминками – це значно більша подія, яка вже давно переросла своє суто історичне значення і перейшла у сферу символічну. Вчинок крутянців, додає Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип» і ведучий вечора, – є однією з найважливіших метафор в українській історії – метафорою самовідданої боротьби за державність. Проте, продовжив він свою думку, не варто зосере­джуватися лише на метафорах – вони є гарним підґрунтям для побудови міцної держави, але не замінять наших власних зусиль, спрямованих на те, щоб наша держава росла й міцніла.

Учасники вечора пам'яті героїв Крут

 Ще один з виступаючих, колишній політв’язень і правозахисник Євген Сверстюк, зазначив, що річницю пам’яті героїв Крут відзначали ще українські політв’язні в радянських таборах, і ця подія була тим символом спротиву радянській машині терору, що підтримував їх у тяжку хвилину далеко від рідного дому. Під Крутами обороняли не просто Київ, не просто уряд УНР, а україн­ськість, українські потуги на власну державність – від чергових імперських поривів Москви.

Народний депутат України Олесь Доній у своєму виступі найбільше говорив про уроки Крут, до яких потрібно бути особливо уважними сьогодні. Крутянці не побоялися задекларувати свою позицію ще задовго до бою – вступивши до Студентського куреня і ставши військовою частиною. В той час як біль­шість киян були готові мовчки зустріти свою долю, мужні юнаки виконали свій військовий обо’язок – стали на захист Києва. І тепер мовчання і примирення може стати згубним. Потрібно відкрито відстоювати свою позицію – у духовній, громадянській, політичних сферах, де українство – у власній державі – ще не отримало остаточної перемоги. О. Доній висловив свою радість з того приводу, що збірка «Крути» вийшла саме в «Смоло­скипі», адже саме це видавництво завжди опікувалось молоддю, а крутянці залишаться вічно молодими у своєму вчинку.

Академічна частина вечора завершилась виступами істориків – І. Гирича та В. Сергійчука, які висвітлити історичне тло вчинку крутян­ців. І. Гречка акцентував на тому, що завдяки бою під Крутами Малоросія навіки залишилась позаду, а Україна, освячена жертовною кров’ю юнаків, стала теперішнім і майбутнім. Саме завдяки цьому бою стало зрозуміло, що йде війна не між елітами, не між класами, а між Україною і Росією, і Україна отримала в цій війні перемогу Духу.

На перемозі українського духу, яка через більш ніж 70 років реалізувалась незалежністю України, принагідно наголошував і В. Сергійчук. Він розповів подро­биці створення й діяльності київ­ського Студентського куреня, до якого належала левова частка крутянців, по­дробиці самого бою. До сьогодні – за твердженням історика – невідомі ні всі учасники бою, ні їх точна кількість, ні навіть особи всіх загиблих. Тому бій під Крутами – все ще не до кінця досліджена тема, і вона залишається актуальною, адже ця подія набула значного символіз­му, і є чимось більшим ніж звичайна битва чергової війни.

Мистецька частина вечора, зрежисована Оленою Голуб, складалася з музичних виступів – Тараса Компаніченка та його оркестру, бандуристів Святослава Саленка та Данила Мельника, піаністки Олесі Голуб, – а також театралізованої постановки, у якій переплелися поетичні твори, присвячені бою під Крутами, історичні матеріали та спогади учасників бою, які можна знайти в книзі «Крути».

Зала Будинку вчителя під час вечора пам’яті героїв Крут була заповнена вщент, і левову частку глядачів складала молодь. Це вселяє надію, що однолітки крутянців настільки ж серйозно ставляться до батьківщини, і готові захищати її інтереси якщо не у бою, то принаймні в мирному, проте повному небезпек громадянському житті.