Юлія Сахно. Життя в ЖЖ

Для когось – просто дві літери кириличного алфавіту, можливо – дискримінаційна громадська вбиральня, бісексуальна парочка, примружені очі? Хтозна.

–          Ти в ЖЖ є?

–          Де-де? О_о

–          Ну в лайфджорналі? live­journal.com? В жижі?

–          Ааа. Ні, я в інтернеті не люблю сидіти. А ти що – є?

–          Та періодично таки є.

–          А скажи-но адресу, я зайду подивлюсь, що ти там пишеш…

Так нас стає більше. Кого – «нас», спитаєте ви? Нас – це ЖЖистів, людей, що ведуть свої персональні або не дуже журнали, спілкуються, дописують до різних тематичних спіль­нот, організовують та організовуються, періодично просто таки живуть в Інтернеті. За даними нещодавно опублікованої детальної статистики україн­ського
сегменту (або ЖЖ – Живий Журнал), Україна знаходиться на 5-му місці у світі за чисельні­стю ЖЖ-блогів, маючи, за оцінками, до 80-85 тисяч користувачів (я взяла інфу звідси: http://blogoreader.org.ua/get­ting-blog-in-ukraine/). Варто зазначити, що українці мешкають не лише в лайфджорналі, а й на інших цікавих блог-порталах, але мова йтиме саме про LJ. 

Що ж таке ЖЖ? Нащо ЖЖи­сти в ньому сидять, що дописують туди, яка з нього користь? О-оо! ЖЖ – це наше все! Легше перелічити те, чого не можна робити і що не робиться в ЖЖ, ніж те, що робиться. Бо ЖЖ має стільки складових і виконує стільки функцій, що навіть не знаєш, з чого почати й чому приділити більше уваги...

Почнемо з чогось, нарешті. Отже, ЖЖ – це засіб комунікації. Тут знаходять друзів, заводять корисні знайомства, читають новини, починають стосунки, розривають їх, продають, купляють, сваряться, жартують, п’ють, гуляють... ой, щось я забалакалась.

ЖЖ – чудовий психотерапевт. Це місце, де ви можете поговорити самі з собою, подумати, проаналізувати свої вчинки, змінитись на краще. Тут ви можете поплакатись, посміятись, полаятись і знайти під­трим­ку. Адже в «жижі» все від­бувається на добровільних засадах – тут ніхто нікому нічого не винен, але при цьому всі піклуються про вас. А це дуже приємно – знати, що хтось за тебе хвилю­ється, що комусь ти небайдужий.

Так от. ЖЖ – воно не існує окремо від реального світу. Тобто ЖЖ – це шматок тебе у всесвітній мережі. Ще один рецептор, канал зв’язку з астралом. Але це – лиш інструмент. Ти знаходиш цікавих людей у ЖЖ, вони знаходять тебе, ви знаходите один одного – і починаєте спілкуватись уже на іншому рівні. Варто зазначити, що український сектор ЖЖ це маленьке село. Дуже маленьке. Тут всі усіх знають, все знають і всі зі всіма знайомі. Якщо не особисто, то на рівні друзів, друзів друзів, або друзів друзів друзів друзів – точно. І якщо ви тільки з’явились у ЖЖ – не хвилюйтесь – the matrix has you. А якщо ви до того ж людина, що цікавиться сучасною культурою, технологією, новинами – вона має вас двічі, або й тричі. Ви попались. Відтепер кожен ваш вчинок так чи так пов’язаний з «жижею». Вітаючись із будь-ким у реалі, ви сміливо можете питати «який у вас нік у ЖЖ?». І, як мінімум в одному випадку з п’яти (якщо це відбувається в Києві) отримувати відповідь, і часто відзначати, що цей нік є для вас дуже знайомим, або й близьким, і тоді ви кидаєтесь із обіймами до людини, котра нічого не підозрює, заці­ло­вуєте її, або ж вимагаєте авто­графа, чи, можливо, починаєте згадувати зайняття боксом, – адже всяке буває, правда?

ЖЖ – це чудовий засіб подорожування. І ні. Не віртуального. Абсолютно реального. Хочете розширити свій кругозір? Трошки поподорожувати без особливих витрат? Заведіть собі ЖЖ! І вже за кілька місяців ви матимете купу знайомих у різних містах не лише України, а можливо й близького й далекого зарубіжжя. Метод подорожування трохи екстремальний, але ж ви любите екстрим, чи не так? У чому полягає даний
метод? Ну, це елементарно: ви заводите собі френда (для непосвячених: то і є те саме
ЖЖ-знайомство) у якомусь таки цікавому місті, а потім починаєте відкрито чи трохи завуальовано напрошуватись у гості. Власний досвід показує, що з чотирьох спроб усі чотири є успішними, та й не обов’язково напрошуватись – самі запросять. А тепер про екстрим – не завжди ви знатимете, до кого саме їдете гості і чим то все скінчиться. Та це швидше цікавий і милий серцю елемент неспо­діванки, ніж щось смертельне. Єдине «але» – однією поїздкою все не обмежиться. Від­тепер ви пов’язані з купою кльових людей з різних міст, ви почи­наєте їздити один до одного в гості, потім компанією їздити ще до когось, потім вам стає мало місця, мало людей – ви організовуєте всеукраїнський з’їзд ЖЖистів, потім переходите на міжнародний рівень, потім... Але я знову захопилась.

Лайфджорнал – чудовий спосіб самореалізуватись, саморозпіаритись і таке інше. Ви пишете вірші, прозу, музику, знімаєте відео, фотографуєте? Вам буде кому то все показати, воно не лежатиме мертвим вантажем на вашому комп’ютері й серці. Хіба що треба натренувати трохи нервову систему для початку, адже не одразу ж вас, такого талановитого, любити, правда?

То який у вас нік, кажете?