Петро Нетяга. ПЕРЕЯСЛАВ: нотатки упередженого екскурсанта 

Група творчої молоді – учасників уже традиційного «туру вихідного дня», організованого 18 серпня спільними зусиллями МБФ «Смолоскип» і ВМГО «Спілка Української Молоді», – цього разу обрала «пунктом призначення» давнє й доленосне для України місто Переяслав-Хмельницький.

Взагалі, на нашому континенті, мабуть, не так багато народів, в історії яких поділ за головною річкою країни відіграє таку само важливу роль, як у нас. Дніпро залишається сакральною межею навіть попри всю технократичну буденність магістральних мостових переходів. Уславлена водна артерія більш-менш виразно ділить наше етнічне осердя на складне у рельєфному відношенні Правобережжя й переважно низовинне Лівобережжя. Втім, передгір’я далеких Карпат виявляють себе і тут – пасіонарними променями Тарасової гори та козацьких порогів. Відмінності у ландшафті територій завжди зумовлюють відмінності у свідомості та світосприйнятті їхніх мешканців. Невипадково прадавні трипільці мали на лівому березі лише окремі форпости супроти войовничих арійських номадів. До речі, роль останніх в етногенезі українців дехто досі схильний неви­правдано применшувати. Саме тому опинитися на іншому березі античного Борисфена завжди цікаво.

Дорога серед безкраїх кукурудзяних полів (спадок Микити Сергійовича?) та численних лісосмуг (розрада маніяків?) дещо заколисує. Проте розслаблена увага миттєво концентрується, коли проїздиш повз пам’ятний знак на місці тра­гічної загибелі В’ячеслава Чорновола. Водночас не полишає відчуття, що великим людям надається високий привілей вчасно піти з цього світу, не побачивши остаточного краху своїх прагнень і зради найближчих людей.

За цими філософськими розмірковуваннями решта шляху минула майже непомітно. Місто приємно вразило тим, чим, мабуть, узагалі може сподобатися столичним урбаністам тихий районний центр – відсутністю метушливого натовпу на тротуарах і сморідливих автопробок на вулицях.

Оглянувши експозиції кількох історичних музеїв та монумент на честь вікопомної Переяславської ради (своєрідною контроверзою тій події служать тепер пікетування місцевих церков вірними Московського патріархату), учасники туру рушили до головної туристичної принади – Музею народної архітектури та побуту під відкритим небом. Зрештою, переповідати все побачене тут немає сенсу. Сучасне друковане слово за своєю образністю та художнім потенціалом усе одно безнадійно поступається довершеній лаконічності предківських архітектурних форм. Можна лише зауважити, що кожен музейний експонат навіював різнопланові, але однаково напрочуд яскраві звукові алюзії. Зокрема, біля козацької фортеці хотілося вчути постріли старовинних гармат, біля хати коваля – дзвінкі удари молота, а біля помешкання ворожки – таємничий шепіт чарівних трав.

Осередком імперської влади посеред цієї ідилії видавалася будівля поштової станції. Навіть співець царату Пушкін, вертаючись із Бесарабії, мусив цілий місяць ночувати тут на соломі в очікуванні «подорожної». Що поробиш – «закрите суспільство»! Втім, по-справжньому зловісні асоціації викликав у екскурсантів розташований поруч із етномістечком радянський Музей хлібу. Власне, не сам музей (експозицію було зачинено для перегляду), а його художнє оформлення, виконане у кращих традиціях тоталітарного мистецтва. Приміром, що повинно було символізувати барельєфне зображення селянина, який стоїть на колінах перед суворою постаттю у «будьо­нівці»? Що хотів сказати автор цього та інших подібних «шедеврів» і чи вдалося йому уникнути звинувачень в «ідеологічній диверсії»? Адже з погляду реалій «україн­ського радянського села» жодного іншого змістового навантаження, крім прямого натяку на колгоспний геноцид, тут не проглядається.

Одним словом, поїздка, як і слід було очікувати, виявилася корисною й повчальною. Потрібно красно подякувати її організаторам, насамперед МБФ «Смолоскип», за надану можливість ще раз доторкнутися до світу, який ми можемо втратити. Ніхто ж бо, зрештою, не дасть гарантії, що мальовничий пере­яславський топос не перетвориться у найближчому майбутньому на місце розташування якогось чергового «елітного» центру розваг.