Теодось Зелінський. Гуляй-Спека 

Літературно-музичний фестиваль «День незалежності з Махном», що цьогоріч проводився вдруге на батьківщині чільника «українського анархізму» – в Гуляйполі, має всі шанси за потреби отримати почесне звання «найгарячішої» мистецької події року (і без перебільшення – поточного тисячоліття) в Україні. І цей статус, на жаль, викликаний не так напругою емоцій, мистецького катарсису тощо, – як неймвірною спекою, що сягала до 40° С.

Фестиваль відбувався на ґрунтовому стадіоні поблизу центру міста – на встановлених кількох сценах: двох для поетів і одній – головній – для музикантів, а отже принаймні хмарами пилу відвідувачі були забезпечені. Власне, домі­нування «музичності» ДН з Махном прочитувалося всюди – від непоселення поетів у готелі (через що, за чутками, в перший же день покинув фестиваль Юрко Іздрик), тоді як музикантів і журналістів там селили, до абсолютно різних умов виступів: якщо поети мусили читати в най­спекотнішу пору – в полудень – музиканти собі цілком комфортно «лабали» від 18-ої вечора і далі. В цей час на стадіон рікою стікалися місцеві жителі, що поводилися на концерті вкрай кумедно, і від­різнити їх від «прийшлої» зі всієї України фестивальної публіки було зовсім легко: вони виділялися або стриманістю, скутістю в рухах – або навпаки, ледь трималися на ногах – благо, алкоголю на стадіоні продавалося досить.

Звісно, не все було так похмуро, як виглядає зовні. На фестивалі панувала – нехай і добряче присмалена спекою – напрочуд дружня атмосфера: люди – ось основний її ресурс. Незважаючи на поодинокі дивні епізоди, пов’язані здебільшого із непорозумінням з місцевими «пациками», спілкування під час ДН з Махном відбувалось на, даруйте за каламбур, найвищому градусі теплоти.

Якщо говорити про виступи, то вони ви­кликали різ­ні враження. Поетична публіка пі­дібралась напрочуд притомна, і стар­ші письмен­ники: С. Пантюк, А. Дні­стровий, О. Соловей та ін. – змінювались наступного дня молодшим поколінням: О. Коца­ре­вим, С. Ушка­ловим, Б.-О. Го­роб­чуком, Д. Лазуткіним, П. Ко­роб­чуком та ін., і публіка з одна­ковим запалом реагувала на представників обидвох поко­лінь. Хоча, чи не найбільше оплес­ків зірвав білоруський поет Сергій Прилуцький, прочитавши кілька своїх дотепних оповідань на грані фолу і пристойності.

Музичні виступи залишили більш стро­каті враження. Цікаво, хто підказав організаторам фестивалю поставити першого дня гурт Мертвий Півень не гедлайнерами, а аж третім з кінця гуртом. Відігравши забійну програму, вони жодного шансу не лишили ні Quarp-і ні ТІКу, як би ті не старалися. Дуже приєм­ним «концертним» від­крит­тям для багатьох стали гурти «Борщ» і «От Vінта».

Їдучи наступного дня після закриття фестивалю додому в Київ (13 годин автобусом по спеці) поети С. Пантюк, А. Дні­стровий і Б.-О. Горобчук гірко жартували: чому б щороку не міняти місце проведення фестивалю? Чому б, скажімо, не провести День Незалежності з Наливайком – у помірно прохолодному, з нормальною річ­кою Гусятині, чи День Незалежності з Сергієм Корольовим в Житомирі? Мабуть, з цього приводу було би некепсько організувати якийсь референдум, адже головне все ж – тусівка, а от куди її зібрати і під яким соусом це зробити – вже більш другорядні речі.

Традиційно дійство в Гуляйполі почалося з параду махновських тачанок 

Вірші під прапором анархізму читає Анатолій Дністровий 

Повчальні та веселі казки від Лірника Сашка