Нам пишуть

З радістю та великою подякою подаємо уривок із листа-відповіді Анни Процик на наш революційний спецвипуск «Українського самвидаву» «Широке море України», грудень 2004 року.

Вельмишановний пане редакторе!

Вважаю, що нам усім за океаном, котрі день у день із напруженням слідкували за ходом подій на Майдані, спеціальний випуск «Українського самвидаву» – «Широке море України» був чи не найкращим подарунком у цьогорічний святковий час. Мені так хотілося мати принаймні сто примірників цього випуску, щоб розіслати їх моїм друзям зо всіх сторін світу! Думаю, що блискуча стаття Михайлини Коцюбинської «Ми на Майдані й Майдан у наших серцях» є найкращим зразком поезії у прозі, що вона представляє ту квінтесенцію думок, почувань, стремлінь i бажань, які горіли у наших серцях у ці незабутні дні, але які тільки людина, обдарована Богом правдивим даром Слова, може висказати. Я надзвичайно вдячна авторці, що вона дозволила нам посередництвом своїх глибоких думок і тонких почувань «доторкнутися до того великого катарсису, яким є Майдан». Рівно ж, велике спасибі хочу сказати редакції за те, що в такім короткім часі устигла донести дух Майдану за океан.

Для істориків це число надзвичайно вартісне, особливо тому, що статті писалися ще перед знаттям, чим усе може закінчитися. Я, рівно так, як і авторка статті, у цей час – хоч, правда, у напруженій тривозі, але все-таки у піднесеному дусі – раділа небувалою, неочікуваною полум’яною подією, бо знала, що те, що в ті дні відбувалося на Майдані, без огляду на закінчення, в одну мить, одним махом перекреслить усі наклепи і неправди, всі стереотипи і уявлення у світі про українців як націю. За це розуміння потреби зловити дух часу у, так би мовити, його непорочності, шановній редколегії належиться не тільки глибока подяка, але і гратуляції!

Переконана, що найголовніше – наголошувати на паралелях між українським правозахисним рухом і провідними ідеями і методами «Помаранчевої революції». Ви цю акцію вже почали числом «Українського самвидаву» про Майдан. Певна, що цей наголос є надзвичайно важливий і може спричинитися до видвигнення українського правозахисного руху на належне місце в українській історії.

Професор історії Нью-Йоркського університету, доктор Анна Процик

м. Нью-Йорк, США, 19 січня 2005 року