Олесь Обертас. Опозиційні рухи в Україні ХХ століття — традиції боротьби

Всі вже звикли до того, що під час Ірпінських семінарів видавництво «Смолоскип» спільно з Музеєм українського самвидаву організовують зустрічі-конференції шістдесятників і колишніх політв’язнів з творчою молоддю України та спільно обговорюють теми, пов’язані з нашим недавнім минулим.

Цього року оргкомітет вирішив дещо розширити присутність шістдесятників та колишніх політв’язнів на Ірпінському семінарі та запровадив, окрім звичних круглих столів, нову прекрасну традицію — гостьові лекції знакових діячів новітньої історії України.

На політологічній частині лекцію до творчої молоді прочитав відомий дисидент, Голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Горинь, який наголосив на потребі дослідження взаємовпливів подій Помаранчевої революції та опозиційних рухів 1960-1990-х років. На мистецькій частині відбулася теж знакова подія, яка запам’ятається своєю неординарністю, — вступна лекція дисидента, літературознавця та культуролога Юлія Шелеста.

Як і в попередні роки оргкомітету знову вдалося зібрати представників різних поколінь на круглому столі під широкою назвою «Опозиційні рухи в Україні ХХ століття — традиції боротьби».

Мені важко об’єктивно говорити про свій захід, але час уже проаналізувати та синтезувати опозиційні рухи в Україні ХХ століття, простежити початки демократизації України та віднайти взаємозв’язки та розбіжності в традиціях боротьби. Я розумію, що це була одна з перших публічних спроб зібрати воєдино різні покоління учасників опозиційних рухів 1960-2004 років, зібрати дослідників як з України, так і з-за кордону та поговорити про події Помаранчевої революції як певний логічний здобуток попередніх поколінь борців.

Для реалізації цієї мети були запрошені дослідники опозиційних рухів та самі учасники тих подій. Від дослідників виступили Володимир Дмитрієв, аспірант Національного університету ім. Т. Шевченка; Меган Баски, докторант Університету Чікаго та Фулбрайтівський стипендіат та ведучий круглого столу Олесь Обертас, аспірант Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка та Директор Музею українського самвидаву.

Після доповідей науковців до слова запроcили поважних експертів та учасників обговорених подій, зокрема колишній політв’язень, дисидент Юрій Бадзьо з дружиною Світланою Кириченко — від шістдесятників; лідер студентського голодування та Студентської революції на граніті 1990 р. Олесь Доній — від покоління дев’яностих років; один з керівників Громадянської компанії «Пора» Євген Золотарьов та лідер Страйкового комітету «Києво-Могилянської академії» Оксана Білоус — від учасників Помаранчевої революції.

Розмова виявилася дуже цікавою: поставлено багато запитань, що стосувалися як минулого, так і майбутнього України. У ході жвавого обговорення з’ясувалося, що Помаранчеву революцію не можна вважати завершальним етапом демократизації України, і що це ще один етап у змаганні українців за гідне життя.

Сподіваюся, що на Ірпінських семінарах такий діалог поколінь триватиме і надалі, а ми зможемо ще багато цікавих та «каверзних» запитань поставити людям, які творили і творять новітню історію нашої Батьківщини.