Ростислав Семків. ПРЕЗЕНТАЦІЯ альбому Опанаса Заливахи

Ц ьогорічний Львівський книжковий фо- рум був багатолюдний і насичений подіями. Презентації книжок та різноманітні читання починалися з інтервалом у півгодини, а то й накладалися у часі. Внаслідок цього багато хто з відвідувачів форуму не потрапив на одні зустрічі й відверто проігнорував інші – на все, мовляв, часу й так не вистачить. Зате абсолютно в усіх склалося враження постійного руху і невпинної круговерті. Втім, окремі події, начебто, випадали із загальної метушливої атмосфери форуму – напевне це й додавало їм оригінальності.
На презентацію мистецького альбому відомого художника-шістдесятника Опанаса Заливахи, організовану видавництвом “Смолоскип”, відвідувачів форуму завітало чимало. Привітати легендарного художника, котрий особисто прибув з Івано-Франківська, і сказати кілька слів про його життя і творчість прийшли Богдан Горинь, Іван Драч, Микола Жулинський, Ігор Калинець, Надія Світлична, президент УВАН д-р Олекса Біланюк (США). Від “Смолоскипу” слово взяли Осип Зінкевич та Ростислав Семків, а думку молодої генерації озвучила Ірина Старовойт зі Львова. Вів зустріч Євген Сверстюк. Втім, не слід думати, що у конференційному залі львівського Палацу Мистецтв, де 17 вересня відбувалася презентація, були присутні лише люди старшого покоління – зійшлося доволі багато молоді. Чи з огляду на сучасну політичну ситуацію, чи завдяки якійсь внутрішній логіці історичних змін, шістдесятництво сьогодні переростає вузькі рамки стереотипного сприймання його як явища; принципова позиція колишніх дисидентів і опір системі, який вони чинили, все більш активно осмислюються сучасною молоддю, що спонукає її чіткіше визначатися і з власними переконаннями. Саме в такому ключі сприймали молоді учасники форуму виступи присутніх.
Зустріч тривала трохи більше години, однак у залі доволі швидко склалася тепла атмосфера, завдяки якій учасники і гості презентації нараз відчули себе причетними до витворюваного в них на очах ланцюжка взаєморозуміння між різними поколіннями, відмінними баченнями мистецтва, оптимістами та скептиками. Пафос, котрий цілком закономірно пронизував виступи присутніх, не виглядав штучно, а був природнім. І приємно було бачити в очах тих, хто гортав підготовлений “Смолоскипом” альбом, справжню цікавість.