Осип ЗІНКЕВИЧ. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ «УКРАЇНСЬКИЙ САМВИДАВ» 

Осип Зінкевич - Голова Музею-архіву і документаційного центру українського самвидаву

«Український самвидав» – це назва щоквартального інформаційного бюлетеня Музею-архіву та документаційного центру українського самвидаву Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», що був створений у Києві 1998 року.

Українські правозахисники, політв’язні, дисиденти і український самвидав 1960–1990 рр. відіграли вирішальну роль у проголошенні Незалежності України.

2001 року ми зустрічаємо 10-ту річницю Незалежності України. Але, на жаль, ще й досі ми не маємо музею чи архіву голодоморів в Україні, визвольної боротьби однієї й другої ОУН чи боротьби УПА, комуністичного терору і сталінських репресій. Нам не вистачило ні сили, ні волі, аби такі музеї й архіви створити в незалежній державі і донести інформацію про цю діяльність і боротьбу молодому поколінню, яке виростає і світогляд якого формується вже у своїй власній державі.

У серпні 1996 року, до 5-ої річниці Незалежності України з ініціативи видавництва «Смолоскип», спільно з Державним музеєм книги і друкарства та Всеукраїнським товариством політв’язнів і репресованих було влаштовано виставку українського самвидаву в Музеї книги в Києво-Печерській Лаврі. Виставка мала великий успіх і розголос, зокрема її організовано відвідували групи студентів. Колишні політв’язні і правозахисники спілкувалися з молодшим поколінням, ділилися інформацією про цей період боротьби за незалежність, відповідали на чисельні запитання.

Саме ця виставка стала поштовхом до створення в столиці нашої держави музею, архіву та документаційного центру українського самвидаву, з метою зібрати й зберегти цінні документи й матеріали, познайомити з ними зацікавлених осіб і дослідників.

До будинку МБФ «Смолоскипа», хоч наразі ще невеликого, перевезено зі США і зібрано в Україні тисячі документів і матеріалів українського самвидаву, найбільшу у світі колекцію самвидавних і неформальних часописів, іншомовних газет і журналів, присвячених українському національному та правозахисному рухові в Україні та в республіках колишнього Радянського Союзу. Зібрано одну з найбільших в Україні (а може й у світі) бібліотеку передрукованих на Заході творів самвидаву українською, російською, англійською, французькою, німецькою та іншими мовами. Зібрано сотні фотографій колишніх політв’язнів і дисидентів, а також багато архівних матеріалів Комітетів оборони українських політв’язнів і репресованих, які працювали і вели протестні акції у США, Канаді, Австралії, Аргентині й інших країнах поселення українців. Збережено численне листування з відділеннями Міжнародної Амністії та з іншими правозахисними організаціями Заходу.

Всі документи й матеріали вже впорядковуються за відповідною системою, готується електронна картотека творів самвидаву, а також виставка цих документів.

Ще в цьому році буде відкрита постій-на експозиція документів самвидаву в Музеї, а згодом вона буде представлена в різних містах України.

Найближчим часом з’явиться друком бібліографічний покажчик неформальних видань, які зберігаються у Національній бібліотеці ім. Вернадського, готується до друку опис і бібліографія самвидавних і неформальних часописів 1960–1991 рр., які зберігаються у фондах Музею-архіву «Смолоскипа».

Будинок «Смолоскипа», в якому зберігаються всі ці документи, знаходиться під постійною охороною, упорядкуванням і систематизацією документів займаються кваліфіковані працівники.

Приміщеня для такої кількості документів є замале, але завдяки пожертвам української громади США й Канади вже розпрацьовано проект нового, набагато більшого будинку, в якому і зосередиться Музей-архів і дослідний центр українського самвидаву.

На сьогодні зібрано багато матеріалів, але ще дуже багато важливих документів самвидаву знаходиться у приватних осіб – колишніх політв’язнів, репресованих, в їхніх родинах і знайомих. І саме до них ми звертаємося з проханням передати ці документи й матеріали для збереження й вивчення у першому в Україні музеї призначеному для цієї мети.