Олександр Маслак.  СМАК БРАГИ

РЕЦЕНЗІЯ З КОНВЕРТА

НЕСТОР. Брага: Поезії / Худож. оформл. М. Нестерчука. - Львів: Ка-меняр, 2005. - 45 с.

С еред численної макулатури, що її видають різноманітні молоді графомани, рідко можна віднайти щось, що виривається за межі юнацьких сублімацій. Лірика дівчаток, що «втратили кохання» і псевдоавангардні писання юнаків-мегаломанів здебільшого виникають з двох причин. По-перше, це результат намагань компенсувати у своїх поезіях особисті недоліки і проблеми. Гіпертрофована компенсаторна функція перетворює сучасну так звану «молоду поезію» на справжній клондайк для психоаналітичних студій. По-друге, це наслідок непереборного снобізму, що опановує молоду душу від відчуття приналежності до ефемерної «мистецької еліти». Тому числені «шедеври» молодих ліриків мало кому цікаві поза колом найближчих друзів і експертів різноманітних фундацій, що інколи видають їхні графоманські збірки.
І мало хто на цьому фоні може звернути увагу на справді талановиту поетичну лірику. Тим більше, якщо вона створена у галицькій «провінції». Та ще й створена людиною, яка не перетинається із нашою снобістською поетичною псевдобогемою.

Саме до такої, не спотвореної снобізмом і психологічними комплексами лірики належить і збірка молодого стрийського поета і художника Віталія Нестерчука (Нестора) «Брага», що вийшла цього року у львівському видавництві «Каменяр». Традиційна віршована форма поезій Нестора аж ніяк не справляє враження ретроградності чи епігонства. Швидше навпаки – традиційні, добре знайомі поетичні форми Нестор наповнив живим, емоційним і провокативним змістом. Адже новаторство в поезії нині – це вже не стільки здатність руйнувати старі стереотипні форми чи творити свої оригінальні. Формальні шукання в поезії фактично себе вичерпали. Зараз новим у поезії може бути лише здатність викликати зацікавленість і співпереживання у людей, які мало знайомі із індивідуальним емоційним світом автора. І саме таку зацікавленість викликає поезія Нестора. Загалом ця збірка – втілення емоційного поля «втраченого покоління» 90-х. Тут особисті переживання змішуються із суспільними, почуття кохання – із передчуттям війни, холодність і цинізм – із патріотизмом і романтикою.
Характерним з цього погляду є ось такий уривок:

Коли під кроки вкрадливі весни
Тріщать сухі розряди твого шарму,
Я чую хрип майбутньої війни
І ніжний аромат напалму…

Або ще більш притаманне молодим патріотам минулого десятиліття переживання:

О Націє! Чом твої пишні груди
Зів’яли у брудних руках чужинця,
Котрий підсовує наповнені по вінця
З отрутою корита золоті?

Хоча вистачає у збірці і «негромадянської» лірики. Але навіть в особистій ліриці відсутні мотиви «сопливості і сльозливості» чи сексуальної девіантності, характерні для сучасної молодої української поезії. Особиста лірика Нестора відзначається своєю маскулинністю і якоюсь дозрілістю: 

Чому б не поспати? Блукаючий нерв
Знайшов епіцентр спокуси.
Ще збуджують хіті останній резерв
Цілунків зміїні укуси.

Поезія Нестора – це поезія робітничих околиць провінційного Стрия, що охоплені безробіттям і підлітковою злочинністю. Це поезія молодих українських патріотів і націоналістів, що пережили не одне розчарування. Зрештою, це поезія, що відображає емоційне поле сучасного українства…