|
Знак №3, грудень 2005 - Зміст |
|
|
Сторінка 2 з 12
Соня Мармеладова. POETRY IS...
Здається, я почала засікати існування трансцендентальних означуваних у шостому класі, коли усі довкола збирали фантики від жуйок «Love іs...». Були такі серії милих кольорових картинок, де хлопчик з дівчинкою і літають у небесах, і цілуються, і сваряться, і посуд миють. Потенційно безкінечний ряд означників «Великої таємниці Кохання» (твір з такою назвою задала наша молоденька класна десь у той же період). І коли я десь чую обмін думками з приводу інших «Великих таємниць», спокуса моделювати їх саме як любовно розкладену колекцію фантиків – непереборна. Юнацькі суперечки про Поезію – теж із цієї опери. Для когось це – вища Духовність (на уявному фантику Поет у білій тозі – очі д’горі – перебирає струни ліри). Для когось – божественно-божевільне одкровення (розпатланий Ґьольдерлін в бурю ловить блискавиці сутності). Або алкогольна гарячка асоціальних особистостей (п’яний Бодлер похмуро втупився у стіну брудного притону).
І навіть громадянський обов’язок (Ірванець-метроном відбиває з телевізора щось гострокритичне). Статті і рецензії нинішнього «Знаку» продовжать ряд: невловимі «двотисячники» (якщо такі у природі взагалі існують), витончені львівські поетки, давні японці... А також – трошки провокацій та страшилок про смерть Поета у постмодерний час, коли текстик на флаконі гелю для душу за кількістю поетизмів дає фору Дмитрові Павличку. Enjoy.
|
Періодика 
