|
Знак №2, жовтень 2005 - Зміст |
|
|
Сторінка 2 з 8
Format disk Z?
В Україні немає доброї критики». Нанинішньому Форумі книговидавців у Львові ця фраза була разів сто промовлена у різних місцях – від презентабельних конференц-залів до гримучої «Ляльки». На це скаржились Костянтин Родик і Тамара Гундорова, брати Капранови і юні стипендіати «Смолоскипа». «В Україні бракує літературного поля». «Нам потрібний розвинутий інформаційний простір довкола книжки». Редколегія «Знаку», ловлячи ці репліки там і там, все більше і більше переймалась усвідомленням: треба рятувати світ. Якщо супергерої не впоруються, чому б Чіпові з Дейлом не поспішити на допомогу? Чому б не переключити «Знак» у гордий формат «літературно-критичного видання»?
Якщо ж серйозно, нам, студентам та випускникам-філологам, і справді здається ненормальним, що критикою у цій країні може спокійно займатися хто завгодно. Звісно, у праві на власну думку про книжку не відмовиш і прибиральниці бабі Любі. Критика – не хірургія, від наших помилок не помирають, і все ж – професіоналізація не завадить. Було б непогано, якби про літературу – так, серед інших, – писали люди, які не просто її люблять, але і щось про неї знають. Які розрізняють Артура і Генрі Міллера. Які не ставлять питання «що хотів сказати автор?». Які можуть правильно й до речі вжити слово «наратив» (але воліють не вживати взагалі).
«Смолоскип» претендує на статус інкубатора для молодих поетів та прозаїків – чому б не додати сюди і молодих критиків? «Знак» справді може стати маленьким полігоном, де юні філологині й філологи зможуть натягнути каски, навести паленим корком бойовий мейк-ап, озброїтись калашами й пограти у літературні війнушки. Або реалізувати пробу пера – кому який стиль до вподоби. А раптом колись – з них будуть люди?
Редакція «Знаку»
|
Періодика 
