Олег Коцарев. Письменники в інтернеті: боязке підкорення павутини

Теорія – це харашо, а практика – ще краще. Поки щораз більше коло до­слід­ників та оглядачів викристалізовує розуміння сутності, значення і наслідків взаємодії Інтернету та Літератури, ми з вами подивимося прості­ше – що цікавого й корисного може знайти користувач на сайтах сучасних письменників.

Але давайте, шановні читачі,  відразу домовимося, що сайтом письменника ми вважатимемо таку інтернет-сторінку, котра повністю присвячена авторові, містить більше інформації, ніж одна фотографія, рік народження і два старі вірші, та, по можливості, функціонує від імені самого письменника. Іншими слова­ми, сторіночка з віршами Петра Петровича Петренка десь у надрах поетичного підрозділу сторінки філологічного факультету, яка є частиною сайту N-ського університету, з адресою www.university. nn.ua/depart/filolog/stuff/ dozvillia/poetry/petrov.htm – це не сайт письменника, а ось персональний сайт Умберто Еко www. umbertoeco.com – це таки справжній письменницькій сайт.

Твори

Найчастіше інтернет-користувач шукає на сайті письменника що? Логіка (за відсутності у вільному доступі маркетрингово-соціологічних даних) підказує: його твори. Зазвичай вони на сайті є. Серед винятків – сторінка Володимира Цибулька tsybulko.kiev.ua – її герой, здається, геть забув про літературу й так захопився політикою, що переповнив сайт винятково політичними новинами, комен­таря­ми і статтями, тим, чого в Мережі, на відміну від цибулькової художньої творчості, і так навалом.

Усе ж наразі комп’ютер не може по-справжньому конкурувати з книгою в плані комфортного і тривалого читання, тому навіть Любко Дереш на своєму сайті deresh.info не боїться під банером відносно нового роману «Намір!» ставити гіперпосилання «читати». А дехто, наприклад, Іван Андрусяк (любов до іронічного вживання наукових термінів цей поет, прозаїк, критик, публіцист і перекладач втілив в адресі сайту – www. dyskurs.narod.ru), вміщує на сайті у вільному доступі ледь не всю свою творчість. Треба від­значити, що дискусії про застосування авторських прав в Інтернеті тривають («копірайт» проти «копілефту»), тому ми не знаємо, наскільки вільно тут будуть публікуватися літературні твори у майбутньому. У тому ж таки майбутньому через Інтернет, як вважають затяті футурологи, мож­ливо, продаватиметься більше книжок, ніж через звичайні магазини, але вже й сьогодні через більшість сайтів письменників можна замовити їхні книжки.

Окремий випадок – літературні тексти, по­значені впливом «доби гіпертексту», тексти, навмисне створені значною мірою або виключно для Інтернету. Їх можна й потрібно шукати якраз у першу чергу на сайтах письменників. Класика жанру – сторінка Мілорада Павича www.khazars. com. Туди мають звертатися не лише ті, хто хоче познайомитися з суто інтер­активними творами на кшталт «Дамаскіна» (у якому читач змушений постійно обирати подальший напрям читання – кожна сторінка-епізод має по декілька «продовжень»). Без цього сайту не обійдеться і той, хто, напри­клад, схоче до самого кінця дочитати роман «Зоряна мантія», трохи побути «деміургом» та порятувати взаємини двох закоханих персонажів.

Усе про письменника і цікавинки

Якщо вас зацікавила особа літератора («це ж ким треба бути, щоб такий жах/таку цяцю написати!») або мусите зробити про нього журналістський матеріал, – і тут сайт даної творчої одиниці мусить допомогти. Біо­графії та різною мірою деталізовані координати містять усі сайти письменників. Найчастіше там є і фотографії. Так, Сашко Ушкалов на своєму сайті www.ushkal-jr.narod.ru особливо акцентує світлини з урбаністичних вело-«моціонів» (один із них, спільно з Сергієм Жаданом, проліг від Харкова аж до Полтави), виконані в спортивно-монументальній стилістиці.

Звісно, «все про письменни-ка» – це не тільки біографія і знімки. На неофіційному сайті Леся Подерв’янського «Цікаві досліди» www.doslidy.kiev.ua можна знайти і відео-, й аудіозаписи «Подіка», і його картини, й релізи тощо. Іван Андрусяк пропонує до фотогалереї й авто­біографії також добірку відгуків критиків про свою творчість та свої публіцистичні твори. Сайт Мілорада Павича містить цілі розділи пізнавальної інформації на кшталт «Павич і постмодерн», «Павич і гіпербелетристика», «Павич про рецепцію», «Павич у театрі» і навіть розділ «Таро». Цікаво, що розділ сайту Ірени Карпи www.karpa.name, присвячений статтям про неї, має назву «Брехня».

Додаткова родзинка письменницького сайту – електронний «щоденник», блоґ, куди автор у довільній формі й у довільний час занотовує все, що хоче, – думки, твори, цитати, знімки, жарти. Тут можна краще дізнатися про життя й погляди автора, побачити сам процес творчості (у блоґи в першу чергу «вики­дають» нові, часто ще не до кінця дороблені твори), поспілкуватися з письменником у формі дописів-коментарів.

Ідеальний спосіб спілкування між читачами або між читачами й автором – форум на персональному сайті. Форуми є не на всіх сайтах, а на краще облаштованих, дорожчих сторінках більш-менш відомих письменників. На деяких прогресивних письменницьких сайтах є не лише форуми, а й чати, наприклад, на сайті Віктора Пєлєвіна www.pelevin.nov.ru. На цьому сайті, крім чату й форуму, заведено також «Літературний суші-бар», де відвідувачі публікують власні твори.

Зрештою, чим би не врізноманітнювали свої інтернет-сторінки літератори, просто незамінний там іще один розділ – розділ новин. На щастя, більшість авторів-розробників про це не забувають.

Чого ми не знайшли на сайтах письменників

Почнемо з того, що ми не знайшли самих сайтів багатьох видатних авторів. Наприклад, Юрій Андрухович або не має власного сайту як такого, або він дуже гарно схований. Те саме – з Сергієм Жаданом. Можна сказати, що персональні сайти є в небагатьох українських письменників. І це однозначно погано, особливо в країні, де такі проблеми з книгорозповсюдженням зокрема і з інформаційним простором загалом.

Ще один недолік багатьох сайтів – відсутність версій іншими мовами. Це проблема не лише українських письменників – сторінка Умберто Еко чомусь є лише в англійській версії, сайт творчості Віктора Пєлєвіна має тільки російську версію. Звісно, переклад змісту сайту потребує витрат, але це – і додатковий шанс донести свою творчість до читачів інших країн. І тим не менше, сайт Ірени Карпи – одна з нечисленних сторінок україн­ських літераторів, що має англій­ську та російську версії.

Серйозного підходу до дизайну, структури й навігації сайту теж можна зустріти вкрай нечасто. І говорити тут немає про що: «ентузіастські» сайти зазвичай убо­гіші, а «комерційні» розроблено краще.

Але підсумок цієї статті оптимістичний – усе більше текстів письменників та супровідної інформації з’являється в Інтернеті. Отже, вам стає легше шукати і знаходити. Ви просто зобов’язані отримувати задоволення!