Руслан Єгоров. Петрик П’яточкін проти покемонів 

Витяг з дослідження анімаційної драми «Петрик П’яточкін», проведеного
Об’єднаною Експертною Комісією (ОЕК) Міністерства освіти і науки та Міністерства культури і мистецтв України

...в особі Петрика ми бачимо яскраву вагому постать українського дисидента колоніяльної совєтської доби. Виходячи з московського прізвища головного героя анімаційної драми, з великою часткою імовірності можемо припустити, що Петрик П’яточкін, за прихованим задумом автора, мусив проявити перед глядачем внутрішню суперечність ментальності етнічного креола. Маючи можливість знайти своє місце в окупаційній системі, головний герой долає в собі імперський ком­плекс загарбника і, роблячи свідомий вибір на користь поневоленого зрабованого матірнього народу, стає до безкомпромісного герцю із совєтським тоталітарним монстром. Перед глядачами постає один, ніби пересічний день наповненого спротивом буремного життя Петрика. Пройшовши крізь ла­герну браму, герой опиняється в обне­сеному парканом периметрі дитсадка. Цей звідусіль обтятий простір неволі, являючи собою зловісний символ концентраку, нагадує глядачеві про табір­ну систему імперії, прозоро на­тя­каючи на несвободу кожного її підданця.

Улюблений напій Петрика П’яточкіна
наливає Любов Якимчук

Та навіть в обмеженому просторі Петрик П’яточкін спромогається зберегти внутрішню свободу. Він активно проти­стоїть нелюдському тюремному тиско­ві дитсадкової адміністрації. Згадаймо хоча б, як моторошно сприймалась дорос­лою публікою, майже передроз­стрільна, жорстка команда тюремниці-вихова­тельки: «Всі-і-і рядком ста-а-вай-те ді-ти!»

Та не зламати дух П’яточкіна. Невгамовно ворохоблячи інших ув’язнених дітей, Петрик руйнує лагерні порядки, завдаючи чималого клопоту представниці тюремної адміністрації – вже згадуваній вихо­вательці. Остання намагається підступно знешкодити стійкого героя. Вдаючись до спеціальних психотехнік, зокрема гіпнозу та нейро-лінгвістичного програмування (можливо, психотропних препаратів), тюремниця вводить Петрика у стан трансу, зводячи героя на манівці Майї.

Перебуваючи у власному ілюзорному світі, Петрик П’яточкін, давно дозрівши до ідеї мілітарної боротьби з поневолювачами, оголошує мобілізацію й намагається зібрати загін войовничих слоників. Можна припустити, що метою існування слонячого підрозділу є подальші диверсійні операції, спрямовані на підрив злочинного тоталітарного режиму імперії. Розгорнута в уяві Петрика діяльність підкорена конспіративним правилам підпілля. Так, десяте слоненятко спочатку не вірить у місію П’яточкіна. Вбачаючи у Петрику аґента імперських спецслужб, слоненятко завзято тікає від нього. І лишень почувши у відповідь на таємний пароль: «Квачику, Квачику, дай калачика!» – адекватний секретний відгук: «Я не Квачик. Я – Петрик П’яточкін!», – слоненятко ви­знає Петрика своїм ройовим.

Справу зроблено. Диверсійну групу зібрано. І в цю піднесену хвилину вихователька-тюремниця, з холодною жорстокістю виводить Петрика зі стану трансу кодовими словами: «Петрику, прокидайся! Тиха година скінчилась». Наш герой із жахом повертається до страхітливої реальності. Та... боротьба триває.

Українські мультфільми в Луганську

Висновки

В умовах панування совєтської цензури анімаційна героїчна драма про Петрика П’яточкіна стала визначним мистецьким проривом свідомих українських аніматорів. Вихід даного «мультика» на широкий екран мав ефект вибуху бомби, що рознесла на друзки всю важку тота­літарну ідеологічну будову злочинного СРСР. Дослідження феномену «Петрика П’яточкіна» потрібно продовжити далі у декількох дисертаціях з культурології, філології, психології, історії, політології, соціології та інших наук. Із належними передмовами та роз’ясненнями, перегляди даного анімаційного фільму мусять бути включені до національної програми патріотичного виховання дітей та молоді.

...Триває робота ОЕК над аналізом анімаційної воєнної епопеї про дружбу маленького московського сироти Капітош­ки та гордого чеченського абрека Вовчика (псевдо «Сірий» та «Братик»).