Круглий стіл: «АвторКА: феміністична критика в  сучасній українській культурі»

Т. Злобіна, О. Погинайко

«Жінки точно знають, чого вони не хочуть, але що вони хочуть – поняття не мають».

Не дивно, адже патріархат сформував для чоловіків безліч моделей життєвого успіху, стандартів поведінки, типів самореалізації та зраз­ків до наслідування. У випад­ку з жінками традиційні ролі – матір, дружина, берегиня і, максимум, рукодільниця – довго і з боротьбою змі­ню­вались на лікарку, вчительку, художницю, і все ще сутужно трансформуються у професорку, міністерку чи президентку. Хоча постмодерну культурну ситуацію можна назвати фемінною – невпорядкованою, роззосередженою множиною варіантів та можливостей, які виключають побудову ієрархій, битву опозицій та топлять цін­ніс­ні орієнтири і модні тренди в потоках неконтрольованої ін­фор­мації – багато культурних струк­тур та інституцій залишаються вибудуваними за патріархальною логікою. Підручник з україн­ської мови для п’ятого класу (в граматичних вправах якого рясніють тексти на кшталт «Петрик захистив Лесю від злої собаки, а вона разом з мамою спекла йому пиріжок»), університетські курси з філософії (в програмі яких жодної жінки-філософа), енциклопедії українського мистецтва (зі співвідношенням художники:художниці як 9:1), кнайпа «Клуб достойних львів’ян» (стіни якого вкриті портретами достойників, серед яких окрім Тараса Чубая, Вячеслава Чорновола, Святослава Вакарчука і т.д. можна знайти навіть портрет Карла Радека, польсько-російського революціонера, та дві-три жіночі постаті), n-на кількість інших прикладів...  

Підсумовуючи, цей круглий стіл про:

перегляд літературного, мистецького, історичного, філософського канонів з феміністичної точки зору,

аналіз культурного дискурсу на предмет прихованого (чи й явного, але ніким не поміченого) сексизму,

та, зрештою, просто про фе­мінізм, стереотипи і жінку-авторку в українській культурі.

(модератори – Т. Злобіна, О. Погинайко)