Олесь Обертас. Василь Стус. Двадцять років після смерті: сучасне сприйняття та переосмислення 

Саме під такою назвою відбулася в Києві 3 лютого 2006 року в будинку «Смоло­скипа» наукова конференція, організована Музеєм-архівом українського самвидаву, видавництвом «Смолоскип» і Гуманітарним центром Василя Стуса, присвячена пам‘яті видатного українського поета та дисидента.

Щойно в незалежній Україні поет-право­захисник В. Стус став визнаним на бать­ків­щині – 1993 року творчість В. Стуса від­зна­чена Державною премією ім. Т. Шев­ченка; протягом 1994–1999 рр. вийшло ака­демічне видання творів В. Стуса у 6 то­мах, 9 книгах, підготоване редакційною ко­ле­гією на чолі з М. Коцюбинською, а в 2005 р.
В. Стус став Героєм України, згідно з ука­зом Президента України Віктора Ющенка.

Дослідники творчості Василя Стуса не можуть говорити про нього лише як про поета, не враховуючи його життєві обста­вини, в яких він творив, що часом сприяє «сакралізованому» розумінню поета, перш за все як мученика, борця. Зрозуміло, що до нас дійшли далеко не всі його твори, оскільки під час ув’язнення пропало багато його книг і рукописів, які й досі не віднай­дені, що складає ще одну вагому проблему дослідження творчості В. Стуса.

Чи можемо ми, сучасні дослідники, сьо­год­ні подивитись на творчість В. Стуса дещо з іншого боку, спробувати заглиби­тись в його творчість та віднайти в ньому поетичного генія?

Відповіді на ці запитання та багато інших проблемних моментів ми намагалися від­найти у спільному обговорені під час роботи конференції під назвою «Василь Стус. Двадцять років після смерті: сучасне сприй­няття та переосмислення (соціологічні, політико-правові, лінгвістичні, літературо­знавчі та інші аспекти)», що покликана була, перш за все, спробу-вати переосмислити творчість поета з погляду сьогодення.

Варто зауважити, що наукових конфе­рен­цій, присвячених творчості В. Стуса не так вже і багато відбулося в Україні за остан­ні 15 років, зважаючи на те, що за поетич­ним талантом його називають «Тара­сом Шевченком у ХХ столітті». Прига­дується лише 2–3 подібні заходи, зокрема і конференція 1996 року в Києві, на яких все ж було зосереджено погляд на сакральному образі поета, і менше говорилося про творчість.

Музей-архів українського самвидаву та видавництво «Смолоскип» прагнули розпо­чати наукову дискусію і спробувати сфор­му­вати коло «стусознавців», які досліджу­вали б творчість В. Стуса в нових реаліях та умовах. Для цього ми запросили дослід­ників творчості В. Стуса різних поколінь, як молодих науковців (переважно студентів та аспірантів), так і знаних літературо­знавців сучасної України: М. Коцюбинську,
Є. Сверстюка, В. Овсієнка, Д. Стуса, В. Мо­ренця, Р. Вере­тельника, Т. Гундорову, В. Кіпіані, Е. Соловей.

Власне це нам і вдалося, під­твердженням чому є жваві дискусії учасників конференції під керів­ницт­вом Ростислава Семківа, Окса­ни Дворко і Олеся Обертаса та їхні наукові доповіді високого кла­су, що прозвучали в Києві. Хоті­лося б назвати тих молодих людей, для яких постать В. Стуса, за влуч­ним висловлюванням Михай­лини Коцюбинської, знаного літературо­знавця та лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, «відкрилася в глибину».

Це Гарбар Марина з темою «Категорія простору в художньому світі збірки В. Стуса «Палімпсести» (канд. філологічних наук, Хар­ківський університет радіо­елект­роніки, кафедра україно­знав­ства), Віват Ганна: «Сон як концепція і сон як художній прийом у творчості Василя Стуса» (канд філо­ло­гічних наук, Одеська націо­нальна академія харчових технологій), Кри­ловець Роман: «Філософська поезія Ва­силя Стуса на матеріалі збірок «Веселий цвин­тар» і «Палімпсести» (аспірант, Острозь­ка ака­демія), Поколенко Наталія: «Концепція націопростору в ліриці В. Стуса» (аспірант, Донецьк), Савчук Григорій: «Небесні кольори у збірці «Палімпсести» В. Стуса» (аспірант, Харківський універ­ситет ім. В. Каразіна), Черемська Ольга: «Відго­мони апокрифічної легенди та української народної духовної лірики у творчості Василя Стуса. Функціональні можливості сти­лі­зації» (аспірант, Харківський літературний музей), Бабенко Валерій: «Традиція й новаторство філософсько-світоглядних аспектів творчості В. Стуса» (канд. філо­софських наук, доцент, Донбаська академія будівництва і архітектури, кафедра філософії), Дмитрук Ольга: «Пророчі мотиви в поезії Василя Стуса» (студентка, Рівненський державний гуманітарний університет, факультет української філо­логії), Найчук Євгенія: «Самотність як поетична тема Василя Стуса» (студентка, Полтавський педагогічний університет ім. В. Короленка, філологічний факультет), Оліфіренко Леся: «Антитетичність у поетиці Василя Стуса як відображення світо­гляду митця» (канд. філологічних наук, доцент, Донецький інститут ринку та соціальної політики), Стамплевська Ірина: «Світлий образ Еврідіки у піснях Орфея: образ дружини в поезії В. Стуса» (студент­ка, Цюрупинськ, Херсонщина), Тимченко Антоніна: «Василь Стус і рецепція творчості Володимира Свідзінського» (студентка, Харківський національний університет ім. В. Каразіна, філологічний факультет), Ісаєв Ігор: «Українські псалми на прикладі поезій В. Стуса» (студент, Запорізький універ­ситет, філологічний факультет), Кандибка Наталія: «...Пізнати його мислення можна в кожному творі. Естетичні погляди В. Стуса на прикладі його літе­рату­рознавчих праць» (студентка, Запорізький національний універ­ситет, філологічний факультет), Кисіль Віктор: «Два листи одного поета» (аспірант, Харків), Козир Олена: «Стеж­ками Василя Стуса» (Харків), Кузнецов Володимир: «Епістолярна спадщина Василя Стуса: листи як форма існування» (аспірант, Донецький національ­ний університет, кафедра історії української літератури), Міщук Уляна: «Рецепція світу в мовотворчості Василя Стуса» (аспірант, Інститут української мови НАН України, Київ), Несвіт Сергій: «Морально-етичні домінанти В. Стуса в епістолярії» (аспірант, Донець­кий національний універ­ситет, кафедра української літе­ратури і фолькло­ристики), Носенко Ірина: «До проблеми вивчення постаті Василя Стуса в школі» (студентка, Полтавський педагогіч­ний універ­ситет ім. В. Короленка, філологічний факультет), Остапчук Юлія: «Синтак­сич­ний аспект Стусового «самособо-юна­пов­нення. Стилістичні функції простого нееле­ментарного речення у твор­чості письмен­ника» (студентка, Рівнен­ський гуманітар­ний універ­ситет, факультет української філо­логії), Подкоритова Лариса: «Василь Стус: анамнез захворювання» (аспірантка, м. Хмельницький), Пурій Наталя: «Грім серед не зовсім чистого неба, або місце національних героїв у становленні націо­нальної свідо­мості» (студентка, м. Дро­го­бич), Федорченко Ольга: «Сучасне пере­осми­слення ключових образів в поезії Сту­са» (аспірант, м. Керч, Крим), Хорунжий Юрій: «Йоганн Вольфганґ Ґете і Василь Стус» (письменник, Київ), Черних Ка­тери­на: «Василь Стус – «ма­гістри гри». Симво­лізм сосни в поетичній творчості митця» (студент­ка, Запорізький національний уні­вер­ситет, філологічний факультет), Шміло Галина: «Іменники-оказіо­налізми в поезії Василя Стуса» (студентка, Львівський універ­ситет ім. І. Франка), Шупта Дмитро: «Зустріч з Василем Стусом» (письменник, Одеса).

Власне, лише перелік учасників кон­фе­ренції та їхні наукові інтереси вражають своєю багатогранністю та ерудицією. Ціка­во, що давній міф про те, що В. Стуса вивчають і досліджують лише в Києві, про який протягом останніх 15 років часто говорять наукові керівники своїм аспіран­там під час вибору теми дисертації в регіо­нальних вузах, абсолютно спросту­вався: на конференції лише 2 представники були з Києва, а решта – з регіонів. А найбільшу зацікавленість викликає постать В. Стуса на його рідному Сході України – на Донбасі та Харківщині.

Як слушно зауважив один з учасників обговорення Д. Шупта з Одеси, що в бу­динку «Смолоскипа» на конференції 3 лютого зібралося три категорії людей. Пер­ша категорія – це люди, які пройшли з В. Стусом тяжкий і водночас щасливий шлях 1960-х – 1980-х років, зокрема М. Ко­цюбин­ська, Є. Сверстюк, В. Овсієнко, про що вони говорили на круглому столі. Друга – це науковці, які починали досліджувати твор­чість поета ще за його життя, але які вихо­ву­­валися під сильним ідеологічним пресом, а відтак це вплинуло на їхні дослідження. Та третя наймасовіша аудиторія – це 20–30-літні дослідники, які мають змогу поглянути на В. Стуса по-новому, через призму новітніх знань. Саме таке поєд­нання різновікових учасників наукової кон­ференції якнайкраще може сприяти діалогу між поколіннями та виробленню нового погляду на проблеми дослідження В. Стуса, про що неодно­разово говорили М. Ко­цю­бинська, Є. Свер­стюк, В. Овсієнко, Е. Со­ловей та інші учасники.

Попри відсутність безпосередньо на за­ході, віртуальними учасниками конферен­ції стали Осип Зінкевич та Надія Світлична.

Надія Світлична надіслала привітальне слово на конференцію, в якому сказано:

...З великим зворушенням довідавшися про те, що Василь Стус через 20 років після насильницької смерти зібрав таку кількість за­цікавлених його життям, творчістю і смер­тю-безсмертям, вітаю Вас усіх з-поза оке­ану, з Америки, куди він посилав-пере­давав свої Палімпсести.

За цих 20 років, що кардинально змінили нас і особливо нашу країну, виросло нове покоління, для якого Василь Стус — певною мірою абстракція, відго­роджена висотою його таланту. Попри солідні видання, Стуса ще не відкрито для сучасників. Ще багато тем чекають дослідників: ще досі закрита тема ролі В. Медведчука в долі і смерті Стуса; ще не вивчено палімпсестности невільницької творчости В. Стуса, не про­ана­лізовано його в’язничних записок, переданих із герметично закритого табору. Ще не досліджені архіви з Музею шістде­сят­ництва й інших архів-них збірок.

Для нашого покоління, яке мало щастя жити в одній із ним атмо­сфері, Василь Стус вивищився як борець за людську гідність і як літератор – талановитий і сумлін­ний. А вод-ночас він лишився в пам’яті доброю і вразливою людиною з цілком земними слабкостями і чеснотами.

Для нашої родини (передусім для Івана Світличного) він був і лишився побратимом, братом, нероздільною душею. Як згадувала наша мама, Іван (уже хворий і безсилий) якось містично відчув загибель Василя ще до того, як стало відомо про його смерть. А Василь мріяв у своєму зеківському листі: «Молю Бога, аби стрітися колись з Іваном, схилити за дружнім тихим столом свої сиві чуприни, відчути джерельний голос Свер­стюка – і померти можна, їй-Богу».

Тепер Іван і Василь стрілися, за Іриною Жи­ленко, «в Києві небеснім, за золотими вікнами зірок», де «Стусові і вічність тісну­вата».

Можливо, найцікавішими подіями на конференції були жваві дискусії між представниками різних поколінь, зокрема на тему «хвороби душі» В. Стуса, проблеми сприймання учнями та студентами творів В. Стуса тощо. З’ясувалася і цікава деталь в біографії В. Стуса – це висунення його на Нобелівську премію в галузі літератури 1985 року, про що документально ствер­джував відомий журналіст Вахтанг Кіпіані.

До речі, В. Кіпіані зміг дослідити одну з «білих плям» в біографії В. Стуса на матеріалі понад 1200 архівних документів Музею-архіву українського самвидаву, презентація яких відбулася в електронному режимі під час роботи конференції. Це і публікації творів В. Стуса окремими кни­гами та в збірниках в Україні та за кордоном як українською, так і різними мовами; це статті про життя та творчість Василя Стуса українською та іншими мовами; це пере­клади творів В. Стуса; тексти радіопередач Радіо «Свобода»; документи УГВР та пре­сової служби «Смолоскипа»; різно­ма­нітне листування та багато інших важли­вих мате­ріалів.

Під час конференції також відбулася презентація документальної виставки про життя і творчість В. Стуса, на якій було пред­ставлено рідкісні фотознімки поета та йо­го найближчого оточення, звучав «жи­вий» голос поета під час декламування влас­них віршів, а також були представлені інші унікальні матеріали з архіву Музею-архіву українського самвидаву.

На закінчення конференції відбулася презентація фільму «Просвітленої дороги свіч­ка чорна», який презентував луреат Пре­мії ім. В. Стуса 2006 року, режисер
С. Чернілевський.

Конференція «Василь Стус. Двадцять років після смерті: сучасне сприйняття та переосмислення» матиме і своє логічне продовження – в березні 2006 року вийде спеціальний випуск журналу «Молода на­ція», присвячений нашому обговоренню творчості В. Стуса, а також до кінця серпня 2006 р. триватиме в Києві перша доку­мен­тальна виставка про життя і творчість В. Стуса в будинку «Смолоскипа».

Сподіваємося, що наступна наукова кон­фе­ренція, присвячена 30-ій річниці утво­рення Української Гельсінської Групи, що відбудеться восени 2006 р., збере не меншу кількість учасників як з України, так і з-за її меж, та стане гідним пошануванням справж­ніх Героїв України.