Юрій В. Нога. Україна – 2011 

І тільки обличчя на бігмордах* були впевненими і загадково посміхалися, ніби знали значно більше ніж оригінали. І в них було повне порозуміння, вони ство­рю­вали дивні конфігурації, від яких у тих, хто називає себе політтехнологами, випали залишки волосяного покрову на голові...

Саме так за два дні до виборів я про­ко­ментував ситуацію. Тепер ми знаємо, чому вони посміхалися.

А результати будуть оскаржуватися де­сят­ки разів. Всі, хто набрав більше 1%, будуть намагатися довести, що десь хтось щось прогледів. Можливий варіант, що Литвин спробує внести зміни в закон «про вибори», дехто звернется до міжнародних комісарів і судів. Однак вибори відбулися.

Коли чувак, стукнутий, яйцем, розказує про свою перемогу, стає досить не смішно. Однак за весь час незалежності в нас перший раз урядом керує не політик.

Звісно, вам важко повірити, але вже понад 15 років я цитую відомого киянина Міхаїла Булгакова: «Хто така розруха – стара з палицею, яка прийшла і повибивала всі вікна? Розруха в головах, і якщо я і Дар’я Петрівна почнемо ходити мимо уні­тазу, в моєму будинку почнеться розруха. Дай Боже пам’яті, раніше світло вимикали тричі за десять років, а тепер тричі на день». І коли не етнічний українець, а громадянин України з прізвищем Єхануров стверджує, що громадянин Ющенко не розбивав лам­почок на фермах, мені хочеться додати: ви не повірите, Кучма також не бив лампочок на фермах, не курив у ліфті, не «справляв малої природної потреби» в під’їзді. Ми заслуговуємо на таку владу, яку можемо скинути. Кучму намагалися скинути з 2000 року, але його не скинули, просто в 2004 році народ став політичною нацією.

 Саме тому можна говорити про програш «Партії регіонів». Порівняно з виборами Президента, коли після повторного голосу­вання кричали, що вкрали три мільйони голосів, зараз мовчать. І посилено три­маються за свої 32%. Використавши весь запас бруду і технологій, будуть надіятися на чесність влади. «НеТак», «Союз», Вітрен­ко, регіонали і декілька дрібних кумедних гравців типу путінців гостро поставили мовне питання. І що вони мають в результаті? Нетакнулося їм розколоти державу за мовним принципом. Їх програш довів, що майдан – не випадковість, не акція МОСАДу, МІ- 5, ЦРУ чи молдавської секурутати. Що є така політична нація, яка може розмовляти різними мовами, від бурятської чи ічкерської до хінді і ідиш, і хоче жити саме в цій державі.

Регіонали програли не технічно, – вони набрали найбільше, – вони програли психо­логічно. На «зонах» не проголосували 100% за «свого кандидата», та й не було 110% у шахтарських містечках. І з відкріпними талонами тепер не дуже пограєшся. Назва­ти вибори ідеальними неможливо, однак загальному волевиявленню приблизно від­повідає. Заява БЮТівця Миколи Томенка: якщо ПР не захоче працювати нормально, то доведется відкрити безоплатні курси, ми навчимо... інакше докладемо всіх зусиль, щоб у наступному парламенті їх не було.
І це теж не додає оптимізму.

Звідси і переговори з тими, кого півтора роки назад називали «нашистами». До моменту оголошення офіційних результатів пе­реговори тривали по 6 годин на добу. І почався новий виток розподілу крісел і гу­бер­ній. За звичкою ведмідь ще в барлозі спить, а вони один до одного з претензіями, що ті більший шмат шкури беруть.

Та можливість такого союзу досить... до­сить незначна, а «помаранчева коаліція» –  це більш рідне. Однак найбільш впливова сила там БЮТ. Як сказала моя дружина, єдиний чоловік укрполітики носить спід­ни­цю, і до переговорів з тими, хто назвав май­дан бидлом, не опуститься. Та політика справа брудна, і маючи сумарно 55% мож­на не зважати на думку інших. Можливо це не політкоректно, однак я звик вірити своїй дружині. І подібний варіант навіть не роз­гля­датиму.

Тому існує декілька варіантів конфігурації більшості. Регіонали активно намагаються «осоюзитися» з КПУ та СПУ. Однак оче­видно це не так просто, тому не таким весе­лим виглядав їх лідер під час зустрічі з Президентом. І до відсутності привітань поставився з розумінням. Один раз його вже вітав чекіст з Москви – двічі.

Що ж, наші депутати – це наші проблеми. В мене немає жодних сумнівів, що більшість буде створена. Просто не захочуть поки­да­ти такі зручні крісла і по новій горба­титися на виборах. Щось обіцяти, дарувати, дума­ти, шукати компромат. А за 60 днів домов­ляться. І нам з цією владою жити тепер п’ять років.

* Бігморди – сленг штабістів, так нази­вають білборди.