Петро Вознюк. Весняні мотиви

Пізня весна має свої принади. Коли отримуєш щось занадто рано або на­дміру, то часто не цінуєш належним чи­ном. Навіть якщо це щось дійсно вартісне – ба й безцінне, даруйте за каламбур. А дефіцит цінуєш завжди, іноді навіть коли він на те не заслуговує. Відтак багато найстій­кіших ша­ну­вальників морозу й засніжених крає­видів знехтували своїми споконвічними впо­до­­бан­нями на користь дефіцитного цього бе­резня тепла. Чітко вловивши панівні наст­рої, окремі політики почали готу­вати нас до весни заздалегідь. У лідерки однієї із сил-фаво­ритів тепла пора року взагалі «пере­магає» ще принаймні з грудневого старту великих перегонів. Утім використо­вувані в її політичній кампанії кольори цієї «пере­моги» видавалися яки­мись не надто весня­ними – яскраво-чер­воне (серце?) на сніго­во-білому тлі... Куди ближчим до масових очікувань є зелений колір одно­іменної партії. Зелень у березні – досить рідкісне в наших краях явище. Тому емоції безпереч­но на боці «екологів». А розум? Головний (?) же претендент на тріумф обрав – як, власне, і ще два роки тому – суто зимову біло-блакитну гаму. Деякі дослідники стверджують, що ці холодні барви вже довели свою непри­вабливість узимку, певною мірою зумовив­ши невтіш­ний для їхнього носія результат президент­ських змагань. Якщо так, то пан «тому що» дозволив собі двічі знехтувати почуттями виборців: сумнівні з точки зору моральності персонажі у виборчому списку під аж ніяк не приєм­ними нашої запізнілої весни кольорами. «Вони» знову споді­ваються, що люди не керуватимуться у своїх електо­раль­них сим­па­тіях ані серцем, ані, за вели­ким рахун­ком, розумом. У «теплій» частині спектру теж зосередилося чимало добре знайомих нам політгравців: від лимонно-жовтих до по­лум’яно-кумаче­вих. Як оцінять виборці це на­гадування про «золоту осінь» напровесні – знатимемо вже незабаром.

Зрештою, читачі цих рядків напевне ді­знаються, наскільки вплинули весняні психологічні мотиви на підсумки голосу­ван­ня. Яким був баланс почуттів і «раціо» в громад­ському виборі. За кого голосували розу­мом, а за кого – серцем. А кому, можливо, додали відсотків спраглий вітамі­нів орга­нізм, жадібні до весняних барв очі та особливо піддатливі до оптимістичних обіця­­­нок після виснажливої зими вуха. Залишається сподіватися, що будь-які резуль­тати народного волевиявлення не заважа­тимуть квітневому настроєві, водно­час не перетворюючи його на передчасний та невиправданий пафос. За усього роз­маїття вибору інших альтернатив на­справді немає.