Тодось Зелінський. Неосфера Культреваншу 

26 і 28 жовтня в приміщенні «Смолоскипу» (і частково – в кафе-барі «Полонез») відбувся літер-фест «Неосфера» – чергова з акцій у межах програми «Культреванш», «шеф-продюсером» і основним натхненником якої ще з 1998 року є Роман Скиба. Інтерв’ю з ним трохи нижче, а тепер – кілька слів про сам фестиваль.

Трохи зневаживши заявлений на афішах час початку акцій (18:00) обидва дні літер-фест стартував на годину піз­ніше. Як жартували з цього приводу гостроязикі – «бо спочатку був літер в «Поло­незі», а потім – о 19-й – фест в «Смолоскипі». Попри поспіх, викликаний запізненням, – а може і завдяки йому – фестиваль був насичений подіями, поетичними і музичними виступами, а головне – цікавими людьми: приміщення на третьо­му поверсі «Смолоскипу» було вщерть забитим, дехто стояв навіть в проході.

В межах «Неосфери» проводився також літературний конкурс, метою якого було виявити і нагородити слонами представників «молодшої генерації покоління 2000-х» (Р. Скиба). Цього разу лауреатів було аж 6 (це не рахуючи трьох лауреатів заохочувальних премій): О. Коцарев, П. Коробчук, Б.-Ол. Горобчук, О. Максименко, В. Волочай і А. Хромова – і всі отримали по фарфоровому слонику (але поки – на час нраписання статті – премій по 25 гривень ще не отримали). Перші ж троє з-поміж перерахованих лауреатів були нагороджені ще й сорокасантиметровими лінійками від «метра» Скиби. І з ним же з’явився привід поговорити – про нововведення фестивалю, про діалектику кількості-якості лауреатів та про все таке інше.

Чи відрізняється чимось премія «Неосфери» від премії «Культреваншу» і навіщо було вводити першу навзамін другій?

Премія власне культреваншівська акцентувала на наймолодшому поколінні, тобто на двотисячниках, але це було в той період, коли роки після 2000-го тільки починалися. А зараз потрібно було зміс­ти­ти акцент на ще молодших представни­ків цього літературного покоління дещо під­корегувавши назву. Тобто премії «Неосфе­ри» вручалися молодшим із молодших.

Окрім того на літер-фесті «Неосфера» для визначення лауреатів вперше було сформовано жюрі. Якщо для інших по­дібних акцій це звично, то для моїх фестивалів це було в новинку – бо премії вручалися до цього з подачі однієї особи – з моєї подачі. А тут вперше були задіяні інші люди, які визначали свої пріоритети – Р. Семків і С. Пантюк. Це був експеримент, в чомусь він себе виправдав, але мав як плюси, так і мінуси, тому майбутнє цієї новації ще вирішуватиметься. Крім жюрі, був ще прийом рукописів, бо минулих фестивалів цього не передбачалося: я виходив тільки зі своєї поінформованості в літпроцесі.  

Чи було жюрі одностайним у своєму рішенні?

Як відомо, крім літературної інтуїції кожен з нас має творчі смаки. Як зразок – цього разу вийшло дещо більше лауреатів ніж було заплановано. Якщо би я визначав сам – то визначив би трьох, а решту відклав на наступний раз. Але тепер вийшло 6 премій замість 3-х, що вплинуло на фінансовий аспект – 25 гривень це не 50 J. А от премія в 10 баксів – 50 гривень – склалася ще під час фестивалів «Лір», що проходили у Львові 1993–1997 років, а на той час це були значні гроші, майже мінімальна зарплатня...

Повертаючись до позицій членів жюрі: Сергій Пантюк вважав, що потрібно оціню­вати саме тих, у кого немає книжок і хто не є «розкрученими» на цей момент – він ставив на справжній молодняк. Я схилявся до того, що мені байдуже: в кого є книжки, в кого немає – якщо там був віковий ценз – до 25 років – то треба виходити з міркувань просто якості тексту. На цьому ж наполягав і Ростислав Семків, але в нього теж були власні пріоритети з-поміж авторів.

Чому ж окрім 6-ти преміальних «слоників» було вручено ще 3 суперпремії?

Лінійки вручалися тим, хто міг би ще стати лауреатом премії «Культреваншу» але з різних причин не став ним. Цим ми хотіли відділити ніби більш «маститих» від того ж «молодняка», що ще не заслужив своїх 40 сантиметрів.

Може розповіси про свої подієві враження від фестивалю?

Я все ж не глядач, я там перебуваю на своїй хвилі. Я там швидше закритий для світу, тобто це питання радше до глядачів. Не те що я не можу згадати – в мене мізки і тоді і зараз працюють в іншому напрямку.

Чи буде наступний фестиваль і якщо буде – то що потрібно зробити щоби взяти в ньому участь?

Наступний літер-фест «Неосфера» буде в той же час, тобто в районі 26 жовт­ня (дня народження Скиби – Т. З.). Рукописи можна подавати на електронну адресу Ця адреса електронної пошти приховується від різних спамерських пошукових роботів. Щоб побачити її потрібно активувати Ява-скрипт. чи особисто мені в руки. Зараз можна зробити прийом рукописів масштабнішим, буде багато часу. Сподіваюсь до наступної «Неосфери» буде змога якось збільшити премії – якщо вже лауреатів виходить дещо більше ніж очікується. Крім того, в мене з’явилися цікаві ідеї по призах – я хотів би їх реалізу­вати наступного фестивалю – але це секретні ідеї. Поза цим фестивалем – за­­про­шую всіх приходити по вівторках (о 18:00 – Т. З.) на збіговиська Клубу Творчої Молоді в «Смолоскип», і 21 березня буде один з глобальних моїх проектів – поезоакція «21», яка теж буде всеукраїнським фестивалем, але без премій: в ній можна взяти участь на запрошення Скиби.

Хто був спонсором літер-фесту «Неосфера» і яка роль «Смолоскипу» в його проведенні?

Віддамо належне партії «Пора» – вона неодноразово підтримує подібні наші проекти. А от «Смолоскипу» ми вдячні за люб’язно надане приміщення і за оплачу­вання проїзду учасникам – не лише на період фестивалю, а й в багатьох інших випадках, наприклад – при виїздних ак­ціях «Культреваншу».

Ну і на останок – розкажи про власні творчі або ж видавничі плани!.

Скоро має вийти усе моє зібране,
що складатиметься з п’яти книжок під однією обкладинкою, а також – дитяча книжка, яка містить всі твори для дітей, що їх я сотворив за увесь цей час – це має статися у львівському видавництві «Апріорі».