|
Сторінка 4 з 11
Ганна Каневська. Рецензія. Згори – наверх.
Тетяна Малярчук. Згори вниз (книга страхів). – Х.: Фоліо, 2006. – 256 с.
Тетяна Малярчук – «псишка». Принаймні вона не соромиться так про себе говорити. Їй бо необхідно запропонувати якесь більш-менш пристойне пояснення непристойній буйності фантасмагорій, про які вона пише час від часу. А так – «псишка» собі, то й «псишка» – нехай пише.
Тетяна «Псишка» Малярчук рідко ставить крапки, і ніколи – коми, і в назві своєї книги їй треба було використовувати не дужки, а тире. Ось так: «Згори вниз – книга страхів». Згори вниз – це з верхівок старезних Карпат у найпотаємніші надра людської душі, де живуть наші заповітні страхи і страхітливі надії, де стає можливим апріорно нездійснене. Обставини місця та часу не грають у книзі жодної ролі. Внутрішній світ ліричної героїні книги «Згори вниз» вміщає в себе безліч вселенних та міріади часів. Втім саме тут, на краю Ойкумени, посеред зелені та сивини Карпат відбуваються внутрішні метаморфози героїні, яка через страх приходить до спокою. Тетяна Малярчук навряд чи сама розбереться, де у книзі фікція, де – прихована реальність. Для її стилю характерна метафорика пошуку. Героїня книги живе за принципом «бороться и искать, найти и перепрятать». Життя в неї не одновимірне – ні, це ризоматичний лабіринт, яким треба блукати, натикатися на різні штукенції, обмірковувати їх, «прирощувати» їх до свого досвіду. Так само можна схарактеризувати і творчий метод письменниці – вона просто фіксує свій потік свідомості, який бурхливістю і крижаною прозорістю не поступається гірським річкам. Тихо, але впевнено письменниця викладає на стіл історію слабкої міської дівчини, яка прийшла на край землі шукати відповді на питання, що їх боїться сформулювати. «Книгу страхів» характеризують як «реанімацію українського сюрреалізма», але ж письменниця дає зрозуміти, що вся реальність, сюрреальність та ірреальність світу може уміститися в одному сні – людська фантазія, так само як і страх, не знають меж.
Тетяна ставить перед собою за мету якнайточніше описати те, що за визначенням не піддається опису. Для того, щоби «зловити» сон та страх Тетяна використовує доволі традиційні для української літератури образи – страшні вовки-перевертні, майже чеширські коти, птахи смерті, відьмаки та відьмачки. Що характерно, після своєрідного обряду ініціації дівчина «включається» до цього світу примар, але замість того, щоб вбити те, що раніше спричиняло нестерпні муки, вона стає частиною цього світу.
Творчу особистість Тетяни Малярчук розглядають як новий спалах славнозвісного «станіславського феномену». Втім схоже, що натхнення письменниця шукає в зовсім не характерних для Іздрика й Андруховіча джерелах. У писанні Тетяни вгадуються традиції містичного і магічного реалізму. Фаулз і Маркес – непогано, чи не так? Також де-не-де прослизне тінь незабутнього предка всіх українських письменників-імпресіоністів Михайла Коцюбинського. Тетяна так і пише: раз – слово – мазок, два – слово – барвисте враження. «Згори униз» – сюрреалістичний хоррор? Скоріше наше життя – це сюрреалістичний хоррор. А книга молодої талановитої псишки Тетяни Малярчук – це найсправжніша правда з усіх можливих. Просто трохи страшна.
|