стронґовський. Тенденції як розвиток

Політ нормальний, мамо, політ нормальний, ма…

Дмитро Лазуткін

Будь-хто, пробуючи екзотичну їжу, не стане негайно напихатися. Покуштує спочатку, оцінить, чи сподобалось. Зро­бить мрійливий вираз обличчя. І навряд чи ризикне з’їсти ще. Саме так і мислили учасники круглого столу на тему «Інтер­нет-мистецтво: тенденції розвитку», що відбувся на ХІІ семінарі творчої молоді в Ірпені.

Рецепт і справді був надто екзотичним, щоби його готувати. Для початку, різни­лися погляди модераторів на те, що вважати нет-мистецтвом, відповідно і тенденції розвитку не збігалися. Інженер-технолог Микола Леонович, він же livejournal user mykolan, одразу взявся за демонстрування зразків цього самого, на його думку, арту. Програмки, показані модератором столу, справно малювали, писали літерки і всіляко демонстрували свою творчу активність в межах дозво­леного, декларуючи цим, що людина потрібна для створення програми, а в подаль­шому та сама розбереться. Пробле­ма, гадаю, тут у тому, що автор такої програми має бути не стільки митцем, скільки техніком, та й існувати вона може і без інтернету, тож мова тут йде радше про кібер-мистецтво. Що теж цікаво, але не те.

Катерина Захарова у своїй доповіді означила нет-арт як традиційне мистецт­во, виставлене в мережі, чим викликала справедливі зауваження, що тут нет ви­ступає винятково як ще один спосіб роз­пов­сюдження, на штиб пошти. Модератор Юрій Шеляженко справедливо розсудив, що формуючи уявлення про нет як про засіб зв’язку, ми забуваємо про його безцінну архівну функцію, проте і це, на мою думку, мало стосується заявленої теми.

Доповідь Олега Шинкаренка була при­свячена, скорше, перспективі мистецтва в неті, причому ґрунтувався Олег на заявлених принципах нету як зв’язку і лише частково торкнувся ідеї неперервної колективної творчості та синтезу ми­стецтв, намагаючись зазирати в після­завтра.

Круглий стіл, відтак, лише частково стосувався заявленої теми, але вже сам факт, що задача була поставлена і викли­кала деякий інтерес, можна вважати цілком достойним результатом куштуван­ня страви, про факт існування котрої багато хто взагалі не чув.