Галина Ткачук.  Людям потрібна – ...

Поезією завжди цікавилось лише дуже вузьке коло людей, а сприймати її належним чином можуть взагалі лише одиниці. Нормальні видавці поезію не видають. Тим безнадійніша ситуація зараз для молодого поетичного покоління «двотисячників», коли українська книга взагалі великий раритет, а поетична – явище паранормальне, майже потойбічне.

Донедавна це вважали цілком зрозумілими баналь­ними істинами, проте світ вміє змінюватися швидко й найнесподіванішим чином.

Ні, нічого алогічного не сталося, жоден керівник видавництва не з’їхав із глузду і не видав стотисячним тиражем маловідомого поета, проте дивні речі почали відбуватися в царині молодої української поезії буквально із травня минулого року.

Тоді на «відкрите засідання» чернігівсько-київської Літтусівки, котре проходило на Трухановому острові, прийшло близько трьохсот людей з метою «послухати сучасну поезію». Це були здебільшого представники різномантіних субкультур (в основному – гіппі) – знайомі речника Літтусівки Артема Захарченка.

Проте з-поміж публіки траплялися досить цікаві люди, знайомство з якими певним чином змінило звичний плин речей. Так – саме на Трухановому острові в той вечір представник спільноти радикальних кришнаїтів записав на диктофон виступ Світлани Богдан і в подальшому використав один з її текстів для піснеспіву (правда, дещо змінивши перші дві строфи).

Цим незвичним твором (маю на увазі піснеспів) скоро зацікавився Клуб бардівської пісні «Горизонт». Вони саме шукали україномовні тексти для нового проекту поширення нових форм бардівської пісні. Таким чином, іще десять віршів Світлани було покладено на музику.

Відтак поезією Богдан зацікавились досить широкі кола. Вже у січні цього року від Театру містичної драми надійшло запрошення до співпраці, а саме – до написання текстів  пісень до нового концептуального спектаклю подільського театрального колективу «Емблема сонця». Світлана прийняла пропозицію.

Як наслідок – нею зацікавилися столичні журналісти. Після кількох інтерв’ю із авторкою глянцеві жур­нали почали друкувати цілі під­бірки її віршів. Таким чином сут­тєво розширюючи свою читаць­ку аудиторію.

Після того, як фрагмент її поезії було задіяно в рекламному теле­ролику нової послуги оператора мобільного зв’язку «Лайф», Світ­ланині вірші стали відомими досить широким масам. Проте жодне видавництво так і не запропонувало поетці видати книжку, а на конкурсі «Смолоскип» збірка віршів Світлани посіла лише четверте місце. Натомість компанія аудіозапису «Мооn records» запросила записати диск читаної поезії.

Наразі диск іще не вийшов, проте його промо-кампанія вже почалася. Як наслідок – на асфальтовій стежці під вікном кімнати, де мешкає Богдан, з’явився надпис – ЛЮДИ ХОЧУТЬ ПОЕЗІЇЇ НАХ!

Галина Ткачук