Юрій НОГА. 1964.2006

Колись було дуже влучно зауважено: історія вчить тільки тому, що нічому не вчить. Або, якщо на хлопський розум: ми дуже полюбляємо наступати на одні й ті самі граблі. Ну, коли ще йдеться про пересічні особистості, то це – лишень буря у склянці води. А от коли мова заходить про державних високопосадовців, то пов’язані з цим проблеми не помітить хіба сліпий і не прокоментує хіба ледачий. В нашому випадку це саме коментар, а не критика. Бо чуючи досить часто ущипливу критику так званої нової опозиції, мимоволі хочеш їм розповісти, що таке насправді репресії.
Здається, жодного з них та членів їхніх родин не судила «трійка» – без права надання адвоката і з виконанням вироку протягом 24 годин. Можливо, і в достапам’ятних тридцятих минулого століття це не сталося ні з ким з їхнього роду. А от ми з дружиною нещодавно, гортаючи «Книгу пам’яті України», знайшли документ про вирок та його виконання – йшлося про рідного діда її батька та його двох братів. А коли родина зажадала бодай ознайомитися з документами – з’ясувалося: це можливо, лишень попередили, що це не для нервових – майже всі вони залиті кров’ю.
Та повернімось до наших грабель. Більшість читачів бюлетеня – це творча молодь. І тому окрім фахових істориків мало хто з них досконально знається на подіях, що відбулися в СРСР 1962–1964 років. Але старші політики, які складали історію партії та історію СРСР у ВУЗах, щось занадто швидко про це забули. Для більш молодих нагадаю: в 1963 році було знято Нікіту Хрущова, політика дуже суперечливого, часто непередбачуваного, проте постать справді помітну у світовій історії. Людину, яка з одного боку могла постукати черевиком по трибуні ООН, а з іншого – разом з Кенеді унеможливила початок третьої світової війни.
А ще ця людина, що загальновідомо, розвінчала культ особистості Сталіна. Це теж була свого роду революція. Без крові. Крім всього іншого, він ще не досить успішно намагався підняти сільське господарство і запровадити демократичні реформи. До речі, вам це нічого не нагадує? От саме реформи йому і вийшли боком. Здається, ніби й ідея хороша. А дійде до регіонів – і пішло все навпаки. В 1962 році невдоволення народу зросло через відсутність таких продуктів, як хліб та молоко, оскільки поголів’я корів було пущено на м’ясо-ковбасні вироби, а зерно успішно споживали країни, «що вибрали соціалістичний шлях розвитку». Довелося закуповувати у Канаді. Словом, вийшло якось... не дуже. Офіційно Хрущова було знято з посади через невдоволення народу. Неофіційною ж причиною було те, що більшість керівних посад у центрі й на місцях обймали люди зі «старої команди».
У нас теж значна кількість посадовців обійняла свої посади за часів Леоніда Кучми. І за десять років встигла звикнути до певного типу роботи і стосунків з Києвом. А нові кадрові перестановки тільки згуртували цих людей, про що президенту, можливо, і дотепер невідомо. Цікавий факт, що перші збільшення сплати комунальних полуг відбуваються саме в Донецьку та Дніпропетровську. І дуже сумнівно, що підвищення платні у два з половиною рази допоможе «Нашій Україні» під час наступних виборів. От вам і невдоволення народу плюс реформи. Ну от тепер уже точно знайома картинка.
Ні, я не розповідаю страшних казок на ніч. І історію сорокарічної давності пригадував тут не випадково. Звісно, Віктор Андрійович Ющенко – політик проникливий і делікатний. І ніхто й ніколи не зміг би уявити його з черевиком на трибуні ООН. Просто іноді слід згадувати про уроки історії, котра якщо й не граблі, то принаймні – колесо, тож ризикуєш опининтися в точці, де ми вже побували. Нікіта Хрущов, виходячи з зали вже не генсеком, а пенсіонером, зауважив, що його найбільшим досягненням є те, що все це відбулося безкровно. Але ж нас такий фінал не влаштовує!