Петро Вознюк. Вбити дракона

В епосі багатьох народів світу існує один схожий сюжет: потворне страховисько гнобить людей, згодом його вбиває благородний герой, але, отримавши всю могутність колишнього визискувача, сам перетворюється на такого самого монстра. На жаль, деякі аспекти суспільного життя в Україні не можуть не нагадати про цю одвічну драму, що в політології отримала красиву назву «циркуляція еліт».
Адже такі факти, як перебування на певних посадах повністю дискредитованих чиновників, спроби створення штучної «партії влади» і резонансний скандал довкола планів переселення головного медичного відомства до будівлі однієї з провідних дитячих лікарень, по суті, уподібнюють нову владу старій. До цього ж сумного переліку владного «дежа вю» можна віднести й «мудрі» наміри декого з новітніх номенклатурників узяти під державний контроль приватні інтернет-ресурси. Останньою наразі краплиною такого «уподібнення», безперечно, стала інформація про наявність у високих київських кабінетах московського «нафтогазового» лобі – причому незалежно від того, чи є ці відомості правдивими, чи це чийсь черговий «чорний піар».
Менше за все хотілося би звинувачувати у всіх гріхах Президента Ющенка – зрештою, не він особисто визначав «добровільно-примусовий» характер вступу людей до провладної політичної сили чи радив медбюрократам потіснити дітей. Короля, як відомо, багато в чому грає почет. А свідомість багатьох його представників, не забуваймо, дуже і дуже далека від задекларованих на Майдані ідеалів. Подальші розмірковування навіяли авторові сумбурні і дещо невеселі графоманські рядки:

Закутим у конторщини тенета
Байдужі помаранчеві намети –
Дракон у душах їх,
У канцелярських нетрях.
Загрузлим у старій облуді
Дракона важко вбити буде,
Дарма себе прилюдно
Бити в груди –
Це демагогія, спрямована в нікуди.
Лиш сам для себе
Кожен відповідь здобуде –
Лишить чудовисько
Чи знищити повсюди.
Чи ж вистачить сумління нам
Недовго ворожити
Над реченням простим:
Помилувать не можна вбити?