Петро Вознюк.  Випробування

Відлунали революційні фанфари, припинилося жваве обговорення найвищих кадрових призначень, для нової української влади та (сподіваємось) оновленого суспільства настав час справжніх іспитів.
У попередньому числі вже йшлося про той непростий тест на моральність, що його було визначено наперед самим підґрунтям листопадового громадського вибуху та риторикою нинішніх керівників держави. Це те, чого неможливо було уникнути. Але тепер на часі закономірні наслідки суперечливого характеру нашої революції, де з одного боку були наявні рішучість та організованість, а з іншого – певна непослідовність, гіпертрофована «компромісність» її учасників. Можливо, інакше й не могло би бути. Однак тепер усім нам належить впоратися з цілком очікуваними викликами, щоб довести нарешті абсолютну повноцінність саме такої – мирної – зміни влади.
Нове керівництво і всі ми з вами мусимо бути свідомі того, що репресивна свідомість попередньої клептократичної «еліти» не сприймає правових методів вирішення проблем. Її представникам, призвичаєним до своєрідного «гнучкого» трактування закону та відповідних подвійних стандартів у його практичній реалізації, важко зрозуміти, коли до них з усією суворістю застосовуються загальні правові механізми. Тому, приміром, затримання високопосадового донецького здирника подається як «політичне переслідування». Використовуючи всі можливості своїх медіа-імперій, олігархи звинувачують владу у «порушенні демократичних норм», «утискові свободи» та «репресіях за ідеологічними мотивами». Водночас готуються масштабні плани здобуття реваншу на парламентських виборах наступного року – і будьте певні, що в якості прийнятних розглядаються далеко не лише законні засоби політичної конкуренції. У випадку більш рішучого – принаймні, як у Грузії, не кажучи вже про Киргизію – перебігу революції ліквідувати цю фронду (адже на Вандею новітня опозиція наразі не «тягне») було би набагато простіше.
Та годі шкодувати. Найголовніше зараз – не зловживати совмаразматичними штампами «контрреволюційної змови» та «заколоту» і дійсно не спокуситися пошуком «ворогів народу». Як влада, так і прості громадяни не повинні піддаватися на відверті провокації «інженерів насильства» та прихильників дострокових парламентських виборів. На поточний момент це без перебільшення найголовніше.