Нана Куликова. «ХТО-КОГО» на виборчих дільницях

Часто вам трапляється бути свідком таких от собі речей?
Хата-мазанка, такі на власні очі бачили хіба що нечуї, я, чесно, не бачила, обв’язана навколо поясом з кукурудзи, стріха, все таке, з хати виходить бабця – ветха-ветха, року етак з п’ятнадцятого, якщо не десятого, росточком з підлітка, у ветхій-ветхій юпі і корсеті. «Дітки, – каже, – не знаю, де мій паспорт дівся, можна я за карткою ветерана проголосую?» (Питання без іронії: ветерана якої війни?). Окей. «Бабцю, – кажуть їй, – де ваші окуляри, ми вам принесемо, швидше буде». Бабця раптом випрямляється і наїжджає: «Ваше діло дати карту, а я Ющенка і без окулярів знайду». Надихає?
Не надихає? Тоді от вам ще. Свіжовивішене оголошення на зупинці: «Брехня на сайті ЦВК: в «областях Януковича» проголосувало більше виборців, ніж було видано бюлетенів». Підходить старший дядько, роздивляється, роздивляється, потому повертається довкола, кличе молоду жінку і каже: «Ну, брехня у ЦВК – це і так ясно. Що таке «на сайті»?» Кобіта йому пояснює, ветеран розпалюється, скликає народ і всім показує ваше оголошення. Або не ваше, аби подібного змісту.

А тепер серйозно. Не є важливим, хто, якого курйозного вигляду, і як говорить. Важливо, що слово прозвучало, бо це означає, що вже існує громадянське суспільство. Громадянське суспільство – це те суспільство, яке говорить вголос. А також те суспільство, якому не просто не подобається, коли з нього роблять дурнів (наприклад, не оприлюднюють результатів), але яке від такої спроби починає діяти, бо знає, що ці дії мають вплив.
Один із таких способів – поїхати офспостерігачем на дільницю. Досвід у всіх, звичайно, різний. Нас, наприклад, одразу ж намагалися вигнати з дільниці. Ну, звісно, нащо ми їм? Штаб розподілив у село М. Київської області в останній момент, фактично, щоб закрити «дірку». Ні голови, ні членів комісії ми не знали. Жодні посилання на «Закон про вибори Президента України», де для тупих написано, що спостерігач має право спостерігати з будь-якої відстані, фізично не заважаючи членам комісії працювати, не діяли. Ну не читали вони закон! Так от, у нас було два виходи: або гортати закон, шукаючи текст і тикати під ніс (цим ми таки успішно скористалися при підрахунку голосів), але тоді ми пропускали основну масу «пунктуальних» виборців, які не перевели годинники, і вже годину хмарою стояли під дільницею, або дзвонити до штабу і викликати юриста. Ми подзвонили до штабу. Машина прийшла максимально швидко: до села було хвилин двадцять. Двадцять хвилин, розподіливши обов’язки (хто відбивається, хто скандалить, а хто таки спостерігає), ми протримались. На дільницю зайшов шофер, який, перепрошую, і зобразив юриста. Перша битва була виграна шляхом голосного розповідання шоферові статей закону і – що головне – кримінального кодексу, що були порушені ними, поки вони нас виганяли. Вони здалися. Шофер, який увесь час мовчав, пішов собі до машини.
Ми виконували свої обов’язки, попри те знайомлячись із членами комісії. Більшість, виявилося, – за Ющенка, у тому числі голова. Виганяли нас з двох причин. По-перше, бо не знали закону, тож думали, що ми його порушуємо. По-друге, бо думали, що ми – провокатори від Януковича.
Отак.
Другий «бій» довелося дати «справжнім» людям від Януковича. Окрім дільниць, голосування відбувається ще на виїзді, себто переносні скрині везуть до хворих, лежачих, скалічілих, немічних, і, перепрошую, таких, що зі свого розуму уже… Ну, ви розумієте. Так от, за таких, що уже, голосують їхні діти. Яким за це попередньо заплатили. Вгадайте, хто. Бо навіть «свідомий українець» не здогадається їхати до дільниці, писати заяву, щоб у день голосування до його предків спеціально приїхали з бюлетенем, та ще й сидітиме 31-го цілий день вдома, чекаючи на гостей з дільниці.
Так от, «справжні й послідовні» таких людей вираховують наперед. А коли цим справжнім заперечувати, мовляв, це передача бюлетеня іншій особі, вони посилаються на статтю закону, в якій сказано, що людям із фізичними вадами має право допомогти сторонній виборець. Але стоп. Людям з ФІЗИЧНИМИ вадами. А передача бюлетеня карається позбавленням волі строком…
Звичайно, не завжди можеш їм сказати, як у тому анекдоті, що ти «Бонд. Джеймс Бонд». Часом і вони тобі у відповідь – «Офф. Гмм, офф». Але, принаймні з нашого досвіду, люди на дільницях Закон знають погано. Із КК ж узагалі зле. А відповідальності бояться всі. Отримавши добру юрисконсультацію в штабі (наполягайте на цьому! – даруйте вже за пафосну риторику, сама цього не люблю), забувши на кльову вечірку і позубаривши натомість отой «Закон», ви дістаєте у свої руки добрячий засіб психологічного тиску. А тоді починаєте гру…
І повірте, якщо вас не надихають нечуєві бабці, що без окулярів знаходять свого Ющенка у бюлетені, якщо вас не надихає готично-романтична нічна дорога до ТВК, по якій вам, яко спостерігачам, доведеться везти дорогоцінні протоколи, то вже гра «хто-кого» із перевертнями на дільниці дарує абсолютно незабутні враження.
Натхнення вам!