Петро Вознюк. РЕАЛЬНИЙ ВИБІР

Мабуть, ніхто не заперечуватиме, що президентські вибори-2004 є особливими й визначними з огляду на низку обставин. Однак при спробі виявлення головної їх особливості думки політиків і фахівців здебільшого розходяться. Хтось називає цьогорічні перегони «найбруднішими», хтось – «найбільш керованими з-за кордону», ну а дехто проголошує вибір, що його мають зробити українці, найбільш складним за всі роки незалежності. Остання думка, напевне, найближча до правди, якщо взяти до уваги попередній досвід обрання президентів України.
Згадаймо три минулі кампанії – 1991, 1994 та 1999 років. 1991-го вибір також був принциповим, адже Леонід Кравчук і Вячеслав Чорновіл уособлювали дійсно різні шляхи майбутнього розвитку держави. Втім, тоді інерція суспільної свідомості, природний острах перед радикальними змінами поруч із розпорошеністю самих реформаторських сил робили шанси Чорновола (насправді теж дуже поміркованого політика) меншими від шансів «звичного» вже Кравчука. Десять років тому шанси Кравчука й екс-прем’єра Кучми були приблизно рівними, проте два представники колишньої совпартеліти навряд чи могли запропонувати країні докорінно відмінні сценарії поступу, а відтак не становили один одному реальної альтернативи. Нарешті, у 1999-му таку важливу процедуру, як вибори глави держави, було взагалі перетворено на звичайнісінький фарс. Мало того, що вирішальний, другий, тур голосування тоді було зведено до відпрацьованої російськими політтехнологами у себе на батьківщині схеми «гарант стабільності» проти «червоного ретрограда», так ще й останній, на відміну від свого московського прототипа, зовсім не прагнув перемогти…
Натомість сьогодні все нарешті інакше. Два фаворити перегонів репрезентують дійсно різні програми й шляхи їх втілення і при цьому мають наразі відносно рівну ймовірність успіху. Тепер у нас є принаймні реальний вибір. І не скористатися ним буде не просто виявом громадянської безвідповідальності, а байдужістю до свого власного майбуття. Байдужістю, наслідки якої спостерігатимуть не тільки абстрактні «нащадки» – ми цілком можемо відчути їх на власній шкурі вже у найближчі тижні й місяці по виборах. Тож скористаймося правом на вибір, який нині справді у наших руках.