Чому Ясь Гадзінський не був помічений у слемах?
Що в його поезії є від шістдесятників?
І які дивні історії сталися з його рукописом на трасі Житомир-Київ?
Дізнайтеся про це і багато іншого
під час зустрічі з лауреатом літературного конкурсу «Смолоскипа»
автором книжки
МАРЕWWWo
Ярославом Гадзінським
у четвер, 20 листопада, о 18:30
в Українській книгарні «СМОЛОСКИП» вул. Межигірська, 21
(ст. метро Контрактова площа, вихід до вул. Нижній Вал)
Видавництво «Смолоскип» було створено на еміграції. Після здобуття Україною незалежності воно перенесло свою діяльність в Україну. У США «Смолоскип» видавав дисидентську і правозахисну літературу, а також твори українських письменників, репресованих сталінським режимом. В Україні «Смолоскип» видає дебютні книжки наймолодших авторів, ставлячи собі за мету створювати і розширювати середовище української творчої молоді.
Літературні покоління: 90 - 00. На чию користь? - 2006/06/15 22:44Оце я упорядкував свої погляди з приводу проблеми літературних поколінь. Дуже прошу сприймати це все у якості полемічного матеріалу, бо я саме на те й розраховував.
Олег Шинкаренко
"90" - "00" Чи ми були? Чи ви будете?
Коли Горобчук Б.-О. у своєму досить поверхнєвому огляді "Дев'ятдесятники - чи були ви? двотисячники - чи будете?"зазначає, що проблема існування якихось декадних розмежувань поміж літературними поколіннями надумана, то такий його погляд вибачає хіба що зелений вік, і лишається сподіватись на подальшу горобчукову ево (а можливо й рево-) люцію. Так, якщо розглядати генерації літераторів, як частини механізму, що свідомо поєднуються, маючи спільну ідею, тоді вельмишановний пан Горобчук має рацію. Але ж літератори тим і вирізняються, що ніколи не пристають до спільної ідеї, якщо вони тільки не були силою загнані у радянську спілку письменників, де ці ідеї примусово спускалися зверху до обов'язкового приставання! Ключова фраза горобчукової статті "самоорганізуватися в міцну структуру". Саме до цього повинні, як на його думку, прагнути всі "нормальні" письменники. Але ж письменник - це насамперед позаструктурне явище! Саме завдяки позаструктурності він і існує! Це не картинна поза на кшталт постперебудовної "неформальності", це звичайна справа, якщо тільки митець може бути справою звичайною. Саме останнє, до речі й вирізняє двотисячників від дев'яностників найбільше за все: десакралізація. Декотрі вважають, що постмодернізм оминув барліг сучасної української літератури, але ось вам наявний доказ: сучасний митець (читай "двотисячник") за Горобчуком повинен "встояти під напором агресивних чинників глобалізації в літературі, можливої політичної цензури, масової нестачі коштів для видавництва і поширення власної творчості". А коли ж йому бідоласі писати? А раптом він не встоїть під напором поширення власної творчості? Я пригадую, як вельми талановитий англійський письменник Роальд Даль писав, що "Незрідка талановитий письменник-початківець роками пише книжку, яку не погодиться друкувати жоден видавець. Через те він не відчуває нічого, окрім розчарування." Хіба здатні до такого подвигу двотисячники? Ні. Бо вони вже не відчувають сакральності тексту, він для них - лише чергова іграшка, яку терміново треба просунути на європейський ринок, бо мода мине! Десакралізацію, як властивість двотисячників вельми слушно зауважив під час круглого столу також Ростислав Семків. Але якщо письменники не структуровані, то чи не означає це, що автор цієї статті погоджується з думкою Горобчука, про відсутність розмежувань поміж поколіннями? Ні. Бо письменники таки структуровані і в цьому немає протиріччя, бо та структурованість - несвідома. Кожна людина існує, та дорослішає у певні часи, і часи ті їй вибирати не доводиться: для кого на жаль, для кого на щастя. У цьому сенсі письменник від звичайної людини не вирізняється. Творчість, зокрема - літературна, то є фіксація часу, коли навколишня реальність невпинно, щосекундно перетворюється на спогади. Більш того: є дуже важливе питання рівноваги. Коли у певні часи, щось порушувало суспільну та індивідуальну рівновагу, то це народжувало відповідний відгук, бо якщо того відгуку не буде - будівля культури просто зникне, розсиплеться мов картковий будиночок. Спитаємо себе: що порушувало рівновагу дев'яностників? Горобчук того не пам'ятає, бо тоді знаходився у геть несвідомому віці, так само як автор цієї статті у вісімдесяті роки. Але якщо він не пам'ятає, то чи може він (я хочу сказати: чи можуть двотисячники щось сказати за попереднє покоління?) А от ми, дев'яностники, сказати можемо. І ми це кажемо. Нещодавно сімнадцятирічний хлопчик сказав мені, що зараз триває економічний спад, навіть криза. "як у 1993 році, коли розвалився СРСР", - сказав мені він. "Коли розвалився СРСР?!!!" - здивувався я. Не тому, що я педант чи якийсь аматор архаїки, а через те, що помилка ця симптоматична. Майже як обмовка за Фройдом. Насправді двотисячникам плювати на те, що відбувалося у дев'яності роки, вони тим не боліли, вони лише читали про те у підручниках. Це не порушує їхньої рівноваги. А що її порушує? Невже спроба створити "покоління, що мислило б як моноліт - літературно"?
Постскриптум: Нічого проти Горобчука Богдана-Олега, як проти особистості та поета я не маю, та всі свої інвективи, що спрямовані проти нього у цієї маленькій "Summa contra..." вважаю спрямованими насамперед проти декотрих хибних поглядів, які на той час Горобчук Богдан-Олег уособлював.
Повідомлення відредаговано: Oleg_Shinkarenko, дата: 2006/06/17 09:35
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
б-о
Відвідувач
У відповідь на:Літературні покоління: 90 - 00. На чию користь? - 2006/06/22 16:21який старезний текст! нічого ж собі... де це ти його відкопав? та я малим і голим був коли то писав, не зважай, оце б ти до мого теперішнього тексту поапелював би - то уло би більше користі... ні, я не з усією твоєю критикою погоджуюсь, але так впадло те діставати та перечитувати та апелювати конструктивно: виачай, не вийде щодо цього дискусії
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
а щодо власне мого тексту -то я вважаю, що у твоїй статті він надто невигідно перекрученийц, бо забрано з моїх цитат найголовніше - полеміку з текстом Розумного і Кокотюхи. я от ще раз мій текст перечитав і подумав - щось не те... ну то, власне - то й не те, бо без апеляції до згаданого тексту моя стаття втрачає будь-який притомний сенс. і її легко побити - навіть - нічого робити побити таке...
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
Грифон
Відвідувач
У відповідь на:Літературні покоління: 90 - 00. На чию користь? - 2006/07/30 00:30Горобчук, привіт! це Віталій з "Веремій"... Поясни мені, музиканту, будь-ласка, сенс твоєї сатті взагалі. Мені стало цікаво, чи це є за певну норму - виокремлння себе та колєг по написанню поезії у певну творчу структуру? Мені здається так чинить людина, якій по суті немає чим зайнятись,вона намагається поставити себе на певну культурну ланку і займати таким чином "ніби автарітєтну позицію". Вірно говорить пан Шинкаренко, що це скоріш за все прояв зеленої молодості...чекаю на обгрунтоване запаречення мого наєзду на тебе Так як я тебе вже давно не бачив, то скажи річ, яка мене дуже цікавила. Що робить твою поезію українською? Коли я читаю роботи кожного з літературних поколінь, то в мене не виникає сумніву, що я читаю саме українську літературу. Це відчувається по духу. Українська поезія завжди мала свою особливу більш-менш сталу характеристку - це мелодійність рим, певна система образів та символів, інколи боротьба і т.д. Не здається тобі, що своєю поезією, яка в тебе ще молода, не варто думати поки про означення та вкладання її в рамки певної літ.епохи по суті? Тим більше, що це саме вона "дає назву своїм поколінням", а не вони... ...чекаю...
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
Любов Якимчук
Відвідувач
На захист 90-00 - 2006/10/11 10:56Як 2000-ця, хочу зауважити, що 90-ті я пам’ятаю чітко: окремими фразами батька, котрий вкотре піднявся на-гора, з безцінної (неоплачуваної робти), пам’ятаю, як він тоді питав: "Хто ми?". І відповідь була:"Українці!" Так мало бути. Навіть родиму пляму Горбачова пам’ятаю в телевізорі. Ми з татом ще в моєму дитинстві дискутували на політичні теми. І ще раніше - черги в магазини, в яких ми стояли з мамою і сестричкою. Якісь гастрономічні пісенькі пам’ятаю.
А років 20 тому мене ще не було, пане 90-ик.
P.S. "...Радянський комплекс настільки живучий, що виялятиметься ще й у покоління, нарордженому після розпаду імперії", - Роксана Харчук.
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
Олег Шинкаренко
Відвідувач
У відповідь на:На захист 90-00 - 2006/11/07 16:33Не бачили ми ще від 2000-ників жодного вартісного тексту. Саме лише словоблуддя. Їм просто нема про що казати: пустеля і жодного конфлікту. Вони намагаються видати за літературу якісь тимчасові особисті драми.
| | Для додавання повідомлень Ви повинні реєструватися або авторизуватися.
Форум 
