Oleg_Shinkarenko
Користувач
Junior Boarder
|
Втеча від постмодернізму - 2006/06/16 22:20
У романі Марка Хеддона "Цікавий випадок із собакою вночі" хворий на аутизм хлопчик Кристофер
розслідує вбивство сусідського пуделя Велінґтона. Невеличкий уривок з роману можна прочитати тут.
Смерть пуделя спричинила цілу низку подій, і короткий перелік щоденних та обов'язкових справ Кристофера поширився до неуявленних раніше меж. Нехай ці події залишаться таємницею для тих, хто ще не прочитав роман, мене ж, як автора рецензії, цікавить у першу чергу кут зору автора книги, через те, що оповідання в романі ведеться від особи головного героя - Кристофера Буна. Чому ж саме так? Невже тому, що сама природа аутизму нагадує особливості художнього погляду на світ ("I see everything" - каже Кристофер. - "Я бачу все".), і багато хто з людей творчих професій часто страждає на аутизм у легкій формі? Почасти це правда, але така правда, що лежить на поверхні, немов перше посилання у пошуковій системі: "Мікеланджело страждав на аутизм". Я гадаю, що є ще одне більш глибоке, а значить грунтовне пояснення: втеча.
Тим самим чином, як Кристофер втік з дому від методично брехливого батька, Марк Хеддон зробив відчайдушну спробу вирватися з ігрової природи змертвілої парадигми постмодернізму та досягти нарешті нової, врятованої щирості. Папір вже досить довго терпів твори-тексти, які стрімко перетворювались вже просто на літери. Відсутність змісту, організації, ієрархії, нівелювання та той жахливий термін з царини ботаніки "ризома" - все це призвело до втрати довіри. Просто кажучи, читач заявив письменнику:
- Я тобі не вірю!
- Кому це "мені"? - питає письменник. - Мене взагалі немає.
- Тоді - в те, що ти розповідаєш!
- Так я ж нічого не розповідаю!
- Тоді... тоді...
От саме тоді й з'явився Марк Хеддон.
Повідомлення відредаговано: Oleg_Shinkarenko, дата: 2006/06/16 22:22
|
Форум 
