Oleg_Shinkarenko
Користувач
Junior Boarder
|
Щодо слем-поезії - 2006/05/29 20:41
Сучасна поезія, попри всі її революційні спроби до самозаперечення (а іноді – навіть до самозапаморочення), так і не спромоглася зректись найбільшої мети будь-якої художньої творчості, а саме: створення яскравих образів.
Різноманітні нововведення, що обирали собі іншу мету, закономірно герметизувались, та опинялися у стані перманентного локального колапсу.
Образ – це той самий подарунок, що з давніх-давен (ще, мабуть, з часів середньовічної дипломатії царя Салтана) виконує комунікативну функцію між поетом і читачем, немов між віддаленими царствами.
Сьогодні багато поетів скаржаться на втрату того зв’язку. Серед них є навіть ті, що не зрадили у своїй творчості першорядності образу. Чому так відбувається? Чому взагалі відбулася втрата зацікавленості до поетичного слова? Пригадаємо лише подивугідний випадок із беззаперечно художньо-досконалим віршем Роберта Фроста «Come In», що його під час Другої Світової війни американське командування розповсюджувало у діючій армії у вигляді листівок задля підйому військового духу солдатів. Або хоча б політичну кадриль, що її влаштувало радянське керівництво навколо значно менш досконалого у художньому аспекті вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну!»
Гадаю, що проблема полягає у характері поетичного образу та у сучасній читацькій аудиторії, що вже звикла до інших різновидів того дарунку. Ще Бергсон у праці під назвою «Матерія та пам’ять» (1896) зазначав, що тепер вже не можна протиставляти рух, як фізичну реальність зовнішнього світу образу, як психічній реальності свідомості. Він винайшов термін «образ-рух», який дуже скоро отримав наявне підтвердження у тоді щойновідкритому кінематографі.
Таким чином, поезія пропонує читачеві непорушний образ, а кіно (телебачення) – образ рухливий (іноді аж занадто!). Цілком зрозуміло, що така ситуація виникла не одразу і спостерігається лише протягом останніх ста років.
Тобто, раніше читач був призвичаєний до непорушності образу і мав змогу до його сприймання. Це важко, бо для того треба мати дуже розвинені м’язи, і це не лише метафора. У Давній Греції, де поезія посідала, порівняно із нашими часами, дуже важливе місце у суспільному житті, таке саме місце посідали і атлетичні вправи. Чи здатні похвалитися тим , або іншим греки нещодавні? Звісно, що м’язи вже не ті, бо з них немає ніякої користі, окрім, хіба що естетичної. Образ також вже не лежить на кшталт важкої кам’яної брили. Його вже не треба тягти, пнучися з усіх сил. Він сам йде до нас, або мчить автомобілем, чи струмує численими шляхами глобальної мережи.
Таким чином, бачимо, що специфічні м’язи здебільшого атрофувались. Поетичний образ в жодному разі не гірший від кінематографічного, але, як ми вже переконались, має іншу природу.
Що таке є слем-поезія, як не спроба пристосувати під заслаблі м’язи сучасного читача імпліцитно важку вагу поетичного образу? Якщо гора сунула до Магомету, то чи посуне поетичний образ до анемічного читача XXI сторіччя? Ні, не посуне. Тож його треба підштовхнути. Саме тим і займаються наші слем-поети. Вони прагнуть за будь-яку ціну урухомити те, що за визначенням непорушне. Чи призведе таке збочення до покращення поезії? Ні в якому разі, бо вона, як було зазначено вище, не має до того жодного відношення. Чи призведе це хоча б до збільшення читацької аудиторії? Теж ні, бо «фізичнорозвинений» читач не потребує тих костурів та милиць, а слабкий явно обере більш природні та видовищні кіно та телебачення.
До чого ж воно призведе? До деякого пожвавлення у колах навкололітературного оточення, коли погані вірші почнуть зненацька кидатись на слухача немов оскаженілі собаки («Гав!!!»). Приходьте швидше, бо в нас сліпі бачать, глухі чують, а німі базікають без упину!
Postscriptum: А все ж таки це дуже весело, особливо коли автор має добре почуття гумору та здатність до імпровізації! Микола Леонович у тому неперевершений. Також треба зазначити Олега Коцарєва, вірші якого – майже суцільний слем. Дурно заперечувати КВК лише тому, що він, бачте, не сягає висот драматургії Шекспіра.
Повідомлення відредаговано: Oleg_Shinkarenko, дата: 2006/05/29 21:02
Повідомлення відредаговано: Oleg_Shinkarenko, дата: 2006/05/29 21:19
|
А мода на слем поезію, так само як і на постмодерне мистецтво, незнищення. і нам з цим жити...