Головна статті
Знак №2, серпень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Катерина БАБКІНА. Кав’ярня : книгарня" />

Катерина БАБКІНА. Кав’ярня : книгарня

Ці кінематографні люди, зосереджені, ніби відокремлені від світу, якимсь дивним чином змушують за собою поспостерігати. Хоча, кожному нормальному спостерігачеві, звісно ж, цікавіше було б дивитися за велосипедистом-екстремалом, чи бодай за злодюжкою-покишенником.

Статичні, ті-що-читають-за-кавою, однак, невідворотно приваблюють погляд. Поважний чоловік замислено відсьорбує каву і перегортає сторінку – він штудіює посібник з еротичної фотографії яких-небудь шістдесятих років. Або ніжна панна (вона геть забула про напій ) – жадібно гортає сторінку за сторінкою: читає, наприклад, Стендаля.

Вряди-годи ці люди кидають погляд довкіл – і тоді, переконавшись, що справляють належне враження, перестають бути цікавими. І набагато менше таких, у кого врешті невідворотно холоне чай чи кава або догоряє і гасне цигарка у попільничці – а вони так і сидять над книгою. Книжкові кав’ярні, мабуть, облаштовують саме для них.

Того-то й тих кав’ярень обмаль. Наразі я можу нарахувати три з половиною: «Бабуїн» на Подолі, «Бабуїн» на вулиці Богдана Хмельницького, «Купідон» і «Антресоль». «Антресоль» – це та половина, бо стелажі з книжками там зовсім невеличкі, книжок мало, і чогось ті, хто туди приходять, рідко на них зважають. Стосовно «Бабуїнів» – то їх незабаром дуже поменшає (подейкують, через проблеми з орендною платою). У «Купідоні» ж поличка з книжками не більша за ту, що в «Антресолі», але кав’ярня пильнує збереження за собою статус книжкової.

Ще колись на Подолі був за­клад під назвою «Російська книга». Книжки там були більше різноманітні, аніж хороші. А ще – кольорова зала і довгі фарбовані лави; до кави – цукерка, до чаю – печиво. Отака солодка «Росій­ська книга».

Правду кажучи, в усіх перелі­чених книжкових кав’ярнях мені вкрай рідко доводилося бачити людей, які приходять, беруть книжку і сідають її читати. Не те щоб ніколи, але чомусь ці люди трапляються вкрай рідко. Інша річ – презентації та виступи, котрі трапляються в таких місцях. Там кожен бодай кілька хвилин гортає презентоване видання – і якщо глянути збоку, зала ка­в’яр­ні дійсно виглядає тоді ціл­ком «книжковою». У решту днів та вечорів туди приходять, як і в будь-які інші подібні, некнижкові, заклади – попоїсти і випити, поте­ревенити чи обговорити справи.

Ідея книжкових кав’ярень, ба навіть цілих кав’ярень-книгозбірень, не видається мені поганою. Однак, я не бачу в ній сенсу. Ті люди, які справді хочуть посидіти на самоті з кавою і книгою (різні причини можуть спонукати їх не робити цього вдома) трапляються переважно в цілком тривіальних, часто недорогих кав’ярнях. Книжки вони носять із собою. І, здається, їм абсолютно байдуже, чи є довкола стелажі, з яких на них звабливо дивляться книжкові палітурки: вони, ці люди, взагалі нічого довкола себе не бачать. Мабуть, офіціанти їм часто не додають решти і приносять не те замовлення.

Книжки, як приємний антураж, не викликають в мене позитивних емоцій. Книжки – це не елемент дизайну, вони насамперед для читання. Не знаю, як впливають подібні кав’ярні на продаж книг, але я майже ніколи не купую книжок в кав’ярнях. Я купую там каву, тістечка, коньяк чи мінералку. Та й на книжки у кав’яр­нях великі націнки.

Іноді я так захоплююсь книгою, що не можу її відкласти доки не дочитаю. Саме так і стають тими дивними людьми, які схожі на кіноперсонажів, і заразом долучаються до тих, кому офіціанти не додають решти. Це той випадок, коли читається у метро і в маршрутці, а на обід з роботи не йдеться з друзями, а прямується у кав’ярню, куди точно ніхто зі знайомих не мав би завітати. І в таких випадках – кожна ка­в’ярня мені цілком книжкова.

P.S. (Від редакції)

До речі, «Бабуїн» на Подолі таки зачинили.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.