Головна статті
Знак №2, серпень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Ксенія ТЕРЕЩЕНКО. Місто в твоєму тілі: критичний путівник по ілюзорній реальності" />

Ксенія ТЕРЕЩЕНКО. Місто в твоєму тілі: критичний путівник по ілюзорній реальності 

Мішель Фуко1, в своїй більш ніж відомій праці «Наглядати і карати» виводить поняття «паноптикуму» – ідеальної в’язниці, спроектованої в ХVIIІ столітті англійським філософом Ієремією Бентамом. Ефективність споруди полягала в можливості постійного нагляду за допомогою оригінального плану: у центрі розташовувалась башта з тюремником, який міг бачити «на просвіт», що відбувається у камерах ув’язнення, розташованих колом навколо башти. Фізична присутність наглядача ролі не грала – в’язнів дисциплінував сам факт, що в будь-який момент за ними можуть слідкувати. Той самий Фуко ввів поняття «слухняного тіла» (docile body), яке створюється шляхом виховання і регуляторних практик певної урбаністичної структури – школи, лікарні, казарми. Одним словом, дорогий читачу, якщо ти вважаєш щоденну гігієну природною потребою власного тіла – ти помиляєшся. Насправді ця потреба сформована необхідністю співжиття великої кількості індивідів на відносно малій території. Я дещо вульгаризую, а основний месидж такий: урбаністична структура формує розгалужену мережу прихованих впливів, які визначають твою поведінку і уявлення про світ. Хочеш перевірити? Якщо ти народився в місті, і у тебе немає родини на селі, до якої ти б періодично їздив/їздила, то знайди друга, до якого можна напроситися в гості – один вигляд сільської корови, яка ну зовсім не подібна на гламурну рогату істоту з реклам Ласуні і Мілки, змінить твою свідомість.

Попередній абзац має за мету викликати відчуття недовіри до знань про твоє місто. Наступний пасаж про це ж: місто є не лише дисциплінарною, але й ідеологіч­ною структурою. Ідеологій може бути декілька, вони можуть боротися між собою за статус домінантної. Непрямі свідчення цього ти обов’язково знайдеш в творах сучасних українських письменників. Наприклад, наративи Світлани Поваляєвої2, на очах якої її Київ, місто занедбаних вуличок, загублених подвір’їв і сховків на горищах, перетворився в консуме­рист­ську ілюзію клерків недосереднього класу, які тисячами приїздять з провінцій в погоні за «столичною мрією» і, в результаті, півжиття виплачують кредит за одно­кімнатну квартиру в космічному спальнику поблизу метро Харківська. За Марксом3, така ілюзія є ситуацією «хибної свідомості», що легітимізує суспільний порядок, в якому люди роблять/купують не такі вже й потрібні їм речі, дозволяючи наживатися вузькому колу «акул капіталізму».

Протилежне ти знайдеш в текстах про Львів, особливо галицьких панянок, які сюсюкають на тему вуличок, каварень, фотелів і коцурів4. Порядним панам та паням властивий специфічний різновид збоченства – австро-угорська некрофілія. Ностальгуючи за довоєнним Львовом (про який більшість сучасного населення, львів’яни в першому-другому поколінні, за походженням або з братніх республік, або з УРСР, знає хіба що з романів Винничука5), інтелектуали-письменники перетворюють живе місто на ceme­tery moll, торговище-кладовище, де мерці і фальшиві спогади продаються, а живі існують в альтернативній реальності. Ніколи не забуду діалог двох пацанів у маршрутці: «слиш, Коля, а как етот ра­йон називаєтся!» (маршрутка якраз в історичному центрі) – «Да нікак нє називаєтся, галімий какой то район». Світлана Боїм6 розглядає ностальгію як наслідок певної травми і бажання перекрити травматичний досвід ідеалізацією досвіду менш травматичного. Зрозуміло, радянський Львів 1939-1950-х років, з розстрілами і етапами в Сибір, є травмою. Але чи є таким Львів 1970–80-х, з успішними університетами і підприємствами, чистотою і стратегією патерналізму (дати блага – квартири/машини/путівки хорошим громадянам), за яким приховано сумують ті ж львів’яни. Одним словом, яким би не було ставлення до минулого, воно не повинно демонізувати сучасне. Доктрина «старовинного Львова» фруструє мешканців спальних районів, які в су­часно­му Львові вже давно не є спальними (два кінопалаци, з десяток супермаркетів, 140 тисяч населення – «львівський Нью-Йорк» Сихів). Те, що називають старим містом, спустошується, райони живуть – читайте прозу Дністрового7 і поезію Зумки8.

Місто – це не те, що про нього говорять на уроках містознавства, в путівниках і псевдоісторичних телепередачах. Місто – це ти і твоє життя, потворні маршрутки на брукованих вулицях, кіоски, базари, школи, заводи, фастфуди, відсутність театрів, свавілля міліції, корпоративна етика… Це ти і твій комфорт, твоя відповідь, твої стратегії впливу і тактики опору. Підліток, який в 1970-х розписав Нью-Йорк першими тегами, змінив назавжди символічний лад міста, і, як через 20 років відзначив Бодріяр9, зруйнував тотальність візуального коду. Проаналізуйте офіційний образ свого міста, відкиньте його і запхайте власні руки в цю складну структуру. Там можна і треба щось змінювати.

Владік Волочай10 пише вірші на стінах, змушуючи «прифігівати» київських яппі. Тернополяни11 перетворюють закинуті заводи свого міста на музеї вуличного мистецтва. В Івано-Франківську успішні бізнесмени утворюють організацію «Цинамоновий хрущ»12, повертають Четвер 27 до Фран­ківська і декларують бажання «підтримувати постмодернізм». В Харкові художники організовують галерею-сквот SOSka13. Дійте і насолоджуйтесь, мені цікаво, що ви зробите.

За додатковою інформацією ідіть у гіпертекст:

1          http://www.top-manager.ru/?a=1&id=1031

2          http://poetry.uazone.net/povaliaeva/

3          http://www.roshen.ru/about/factories/

4          http://www.dt.ua/3000/3680/34254/

5          http://www.potyah76.org.ua/author/?a=30

6          http://en.wikipedia.org/wiki/Nostalgia

7          http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story/2006/01/060110_books_ dnistrovyj_sp.shtml

8          http://zumka.livejournal.com/85227.html

9          http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Bodr_Simv/12.php

10        http://vladik-kohne.livejournal.com/profile

11        http://zo-zo.livejournal.com/205881.html

12        http://www.gov.if.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=6931

13        http://news.mediaport.info/culture/2005/27816.shtml



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.