Головна статті
Знак №1, березень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
СПОЧАТКУ БУЛА ЦИФРА: інтерв’ю з учасниками проекту „Буква і цифра”" />

СПОЧАТКУ БУЛА ЦИФРА: інтерв’ю з учасниками проекту „Буква і цифра”

Цьогорічна «Книжка року». Нагородження в номінації «Художня література». Ви­ступ Толіка Ульянова – ланцюгового-пса-авангарду. Зала прокидається від революційного заклику: перестаньте вже роздавати премії цим консервативним мейнстрімо­вим письменникам тіпа Жадана! Дайте краще текстовому лейблу «Буква і цифра» – піонеру мережевої літератури в країні! Ур-ра! Ур-ра! Ур-ра!

Хто ще не знає, БіЦ – це ті самі, що видали популярні маладьожні проекти «Пісьма братана», «Всі наші» і «8. Жіноча мережева проза». І видадуть ще багато чого. Тож поки видавці і автори БіЦ ще не почали спілкуватися з громадськістю через прес-службу, а не аську – постукаємо і спитаємо: як з мережі виринає література.

«Ми, мабуть, не надто схожі на інші видавництва: у нас немає офісу, секретарок, факсу...»

Ксенія Терещенко: «квіточка ICQ»: бонк (Віталій Муж)

Ксенія Терещенко (02:09 PM) :

найгеніальніше журналістське питання: з чого все починалось?

Бонк (02:15 PM) :

наприкінці 90-х років де­хто з активних учасників samvydav.net видавав альманахи, які були навіть дуже паперовими... а взагалі ідею висунув гігз (редактор samvydav.net). текстів на той час назбиралось багато (понад двісті творів) і нам здалось що було б цікаво пробувати видати «найцікавіше і найпоказовіше» із цього всього масиву.

Ксенія Терещенко (02:16 PM) :

починати видавничу справу з нуля – це достатньо круто. як організована робота видавництва?

Бонк (02:28 PM) :

все не так нереально, як здається на перший погляд. ми мабуть не надто схожі на інші видавництва. у нас немає офісу, секретарок, факсу... але є активна присутність в інтернеті, є ініціативні активісти, які допомагають, і головне є бажання експерементувати. тобто в цьому плані ми ближче до формату незалежних гаражних музичних лейблів які існують на заході. До речі, у нас немає спонсорів, грантів – ми самі себе фінансуємо і тому ні від кого не залежимо. «сатисфакції» – проекти самооокупні, ми не працюємо у збиток.

робота виглядає десь так: шукаємо-вибираємо-спо­стерігаємо як розвивається проект (наприклад так було із vsi-nashi.livejournal.com). потім вирішуємо видавати, беремо 200-300 сторінок найцікавішого, придумуємо формат, особливості реклами...

взагалі у нас працює 2 принципи:

1) намагаємось залучати побільше людей в нашу команду (ілюстраторів, піарників), яким в першу чергу цікаво робити з нами наші проекти.

2) намагаємось одночасно запускати 1 книжку. це звичайно зменшує темп видавництва, але зате дозволяє повністю віддатись якомусь проекту. адже не забувайте, у нас у всіх є ще просто робота (в рекламних аген­ціях, банках, газетах, журналах, пароплавах).

Ксенія Терещенко (02:42 PM) :

от критики ламають собі голову – такий акт (паперизація нет-прози) свідчить про її не самодостатність, комплекси бла бла чи просто зумовлений бажанням збільшити аудиторію? Чи просто бажаєте заробити на модній темі?

Бонк (02:48 PM) :

якби ми намагались заробити на модній темі – то мабуть продавали б рингтони із мелодіями R’N’B.

для нас проекти текстового лейблу «Буква і Цифра» – це можливість постійно привносити нові імена в літературний контекст, розширяти так би мовити текстовий діапазон. чи створюємо ми новий тренд? поки важко про це казати, бо минуло мало часу, і мало книжок видано. але ми б щиро хотіли, і ми бачимо це як одну з наших цілей – підштовхнути інших людей відкривати свої міні-ви­давнитцва, запускати якісь сайти, піратські радіо­станції в інтернеті із читкою текстів, можливо, інші проекти...

стосовно несамодостатності нет-прози – для нас книга, чи сайт, чи екран мобільного телефону – це один із ка­на­лів донесення текстів. і ми просто задіємо всі можли­ві канали. сьогодні один з важливих каналів паперова кни­га. можливо через 20 років буде щось інше. просто ми не фетишизуємо книгу... а комплекси – якщо їх розу­мі­ти як сильне бажання щось довести світу і собі – не бачу ні­чого поганого. зрештою це і рухає всі суспільні процеси...

Ксенія Терещенко (02:50 PM) :

тепер про комплекси авторів )) Які критерії відбору та мотивація нет-авторів? Були з ними якісь проблеми (хоча б з нік-неймовою анонімністю)?

Бонк (03:04 PM) :

при відборі для нас важливо в першу чергу текст, наскільки він новий по ідеям, по формі. крім того ми ще оцінюємо чи ще хтось із укр. видавництв міг би це на­друкувати (якщо розуміємо, що текстом могло б зацікавитись велике видавництво, то чесно радимо автору йти до них, бо вони дають більші можливості). ми ж здебільшого беремось за те, що інші вважають недостойним паперу.

 ми платимо гонорари, але часто сам автор говорить: «та які гонорари? мені просто прикольно що книжка вийде». адже навіть, якщо автор отримає 10% від реалізації – це справді дуже мала сума.

тому ми інвестуємо свій час і гроші у промокнижки, якісь заходи і т. д. тобто у нас здебільшого не грошовий обмін із авторами, а щось на кшталт «духовного бар­теру».

нікнеймовість – це рішення автора. ми нічого не нав’язуємо – хочеш бути під ніком – будь-ласка!

Бонк (03:27 PM) :

мережеві тексти. крім того, у нас заплановано кілька перекладів і просто цікаві тексти, які створені у часи, коли не тільки інтернету, а комп‘ютерів ще не існувало взагалі. ми не заглядаємо в далеке майбутнє, бо воно все одно буде зовсім іншим, ніж ми його уявляємо. якби мені п‘ять років тому сказали, що я буду видавати книжки, я би не повірив.

«Мережа дає можливість як експериментувати з формою, так і залишатися в межах
традиційного письма»

Ксенія Терещенко @ пані груня (Віра Балдинюк)

З усіх авторок «8» ти маєш чи не найбільший літературний досвід. Можна відкрити читачам твоє справжнє ім’я, включно з освітами-посадами-лауреатствами?

Можна, якщо так зручніше. Що б там не говорили про автономію тексту й диктат інтерпретацій, читачеві все ще необхідно знати, чи автор не фашист, не убивця, скільки автору років, які в його долі є трагічні нотки, за які його можна ще більше полюбити й заповажати. Отже, Віра Балдинюк, філолог, редактор, кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу теорії літератури.
В далекому 1999 році отримала літературну премію
видавництва «Смолоскип». Більше фактів, які б могли викликати до мене співчуття, не назву. Я молода, але слова «юна перспективна авторка» до мене, на щастя, застосувати неможливо.

Як вважаєш, мережева проза – це новий жанр/тренд в сучукрліт? Можна провести якісь паралелі з іноземними літпроцесами?

Мережева література в широкому розумінні – це інакший первинний спосіб донесення текстів до читача і специфічне середовище, у якому відбувається їхня фіксація. Вторинним кроком може бути друк, як у випадку книжок текстового лейблу «Буква і Цифра». Але його може і не бути. Так, ми не зазначаємо, чи був написаний вірш на шоколадній обгортці, чи на шпалерах в коридорі. Але для нас важливо, що збірка Ігора Калинця «Черлений червень» існувала в рукописному варіанті, а надрукована була самвидавом закордоном. Це інакший контекст існування, ігнорувати який не варто.

Мережа дає можливість як експериментувати з формою, так і залишатися в межах традиційного письма. Через те в мережевій літературі існує більш авангардний вектор розвитку – нелінійні гіпертекстові конструкції з візуальними і звуковими ефектами. Гадаю, незабаром вони втілюватимуться в мультимедійних носіях – новому способі існування книжок.

Як ти взагалі оцінюєш діяльність БіЦ з професійної точки зору?

Особисто у мене вони викликають повагу. Вони одинаки, які мають сміливість пропонувати якісний продукт. Немає нічого легшого, ніж переказувати міфи про смаки аудиторії, про потреби масового читача, друкувати книжки на газетярському папері, за дві хвилини зляпати дизайн обкладинки з жіночим задком і нечитабельними шрифтами. Трохи важче – проявити ініціативу. Друкований продукт БЦ відповідає смакам недурних і небайдужих людей – як видавців, так і читачів.

Що скажеш про якість текстів БіЦ? Що відрізняє нет-авторів від традиційних? Іншими словами, ірпінську тусовку від самвидавівської?

Зміст книжок БіЦ відповідає формі, якість текстів відповідає рівню художнього мислення авторів. Стосовно якості художніх текстів?... Для прикладу, тексти різноманітних українських конкурсних проектів, спрямованих на екстенсивний розвиток літературного середовища, справляють на мене гнітюче враження. На відміну від, скажімо, талановитої новели Катерини Маслик «Мойри» з «Антології українського самвидаву» (2005), або дописів Пєті чи Наташі зі «Всіх наших» (2006). Так вже склалося, що сьогодні книжка рідко поціновується цілковито; найчастіше ми вихоплюємо уривки, фрагментуємо книжку у власній свідомості до рівня цитат. Але я завжди рада зачепитися хоча б за яскравий образ, аніж жувати нескінченний латекс зі смаковим замінником «масова література», ідентичним натуральному.

Я думаю, що не існує об’єктивного поділу і принципової різниці між самвидавівською й ірпінською літературними тусівками, бо на самвидаві (як і на інших літфорумах) я завжди бачу знайомі ірпінські імена. Всі творчі різночитання більше пов’язані з особистісним бажанням бути почутим і поцінованим. Після останнього Ірпеня я помітила більше десятка нових журналів молодих
людей, учасників семінару творчої молоді, на livejournal.com. Читацька аудиторія, відповідно, спільна.

Можна помітити різницю між текстами, які писала традиційним чином, і ЖЖ витриманими?

Я б сказала, «жж-орієнтованими». Я зловила себе на тому, що в другому випадку ставлюся до текстів з більшою увагою. Тут треба враховувати засоби, якими ти можеш втримати увагу читача. Адже інтернет-читач більше економить свій час і кілобайти, він не вмощується з книжкою в кріслі. Він обдурюює роботодавців, встановлює заборонені програмки, заходить у робочий час на заборонені фірмою сайти для того, щоб «викрасти» цей простір для власного читання. Я пам’ятаю про те, що мій текст з’явиться в чиємусь полі сприймання лише як частинка загальної стрічки новин. Я повинна це якось враховувати.

«Сучасна жінка така різна!
і матір, і укладач рейок, і писака»

Ксенія Терещенко : «квіточка ICQ»: цитрусова
(Ірина Ковальська)

Ксенія Терещенко (03:57 PM) :

і як воно бути фронт-вуман БіЦ?

citrusova (03:59 PM) :

я би не ризикувала так себе приштамповувати, бо БіЦ – це «чоловіче» видавництво, що би не вкладали в це слово. більш того, кілька інших авторок (якщо мова про 8) мають відношення суттєво більше :-)

Ксенія Терещенко (03:59 PM) :

Взагалі, що для тебе залученість у БіЦ? Кому може бути потрібною така продукція?

citrusova (04:01 PM) :

цілком щиро – пишаюся дружбою з ними і вважаю що вони піонери і золошукачі. пардон мій пафос :) якщо абстраговано про проект – він чудовий, і сприймаю його не в контексті «я там є» чи «мене там немає», а «проект існує на планеті земля» .

потрібно це МАСАМ! як казали наші предки – завдання у нас одне – тотальний лікбез і культура. хай навіть некомерційна.

Ксенія Терещенко (04:01 PM) :

а як почала ставитись до свого блоґу після виходу 8?

citrusova (04:04 PM) :

як ти знаєш, це не перша книжка, де я (і деякі інші люди) надрукувалися під різними псевдонімами. тому особисто для мене ніякого особливого зсуву не відбулося. з іншого боку, купа приятелів постійно кидають мені лінки на ресурси, де так чи інакше обговорюють мій блоґ – мене це відверто веселить – зірка домаш­нього пошиву.

Ксенія Терещенко (04:11 PM) :

прийшло усвідомлення щоденника як творчості, де все ніби особисто, АЛЕ... ?

citrusova (04:14 PM) :

хехе :))) він ніколи не був для мене «щоденником» в стандартному понятті... чи може в мене викривлене поняття про щоденник, який, зізнаюся, спробувала вести у віці років 11 – відкрила страхітливого вигляду зошит в

дермантиновій обгортці, написала «як я провела сьогодні»... і все. думаю, люди часто провадять внутрішні діалоги із самом собою, а результатом часто може стати розгорнутий опус. власне, думка написати (чи намалювати, чи виліпити з підручного матеріалу) може бути і виношена 9 місяців, і викинута під час стресової ситуації в ще зародковому стані – стандартного процесу
тут немає...

Ксенія Терещенко (04:17 PM) :

а чому це відбувається саме в Живому Журналі? Розкажи історію кохання..

citrusova (04:20 PM) :

жж не є якимось винятком, просто, дозволь процитувати «самвидав» – «так істЕрично склалося». він досить популярний і відомий, абревіатура «жж» вже стала практично власною назвою. насправді, поновлюю сам блоґ я не надто часто – насамперед, через хронічний брак часу і притаманну людям лінь, а окрім того, сказати в маси щось вартісне уваги маю дуже рідко, бо ризикую перетворитися на божевільного оратора під якоюсь уявною ратушею онлайнового життя.

Ксенія Терещенко (04:27 PM) :

а як відбувалось формування 8 у 8? як вжилась з іншими авторками в одній палітурці?

citrusova (04:30 PM) :

взагалі сама назва книжки виплекалася десь за місяць-два після ідеї щодо книжки. спочатку навіть кількість авторок була іншою, теми творів доволі розмитими, словом, покрито пеленою. згодом, коли виявила бажання приєднатися ще одна дівчинка, все само собою оформилося у 8-ку. як радісно було шукати різні магічні властивості числа по енциклопедіях :-) надавати значення кожному явищу, де фігурувала цифра :-) ну, така собі гра-шиза.

а щодо дівчат – більшість із них я доволі давно знала особисто, і, власне, останнє, що ми ставили на меті – бути схожими в текстах. як ото пишуть в пахучому глянці – «сучасна жінка така різна! і матір, і укладач рейок, і писака».

Ксенія Терещенко (04:32 PM) :

як відчувати себе на презентаціях, вийшовши в реал (знаю, що це не перший вихід, але все ж)?

citrusova (04:35 PM) :

дуже приємно, насправді. я тепер вірю поп-співачкам, які верещать зі сцени «я вас люблю!!!». всезагальна увага і мало не поклоніння (як теляті якомусь), і хмари любові довкола. я коли потім розглядаю знимки, хочеться собі ска­зати «відліпи цю голівудську посмішку з писка, вар’ятко».

Ксенія Терещенко (04:44 PM) :

а дозвольте спитати, «Які ваші творчі плани?» :)) ну, насправді не так про плани, а що б хотілось зробити далі?

citrusova (04:47 PM) :

якось взагалі уникаю останнім часом говорити про плани, а тому малодушно відповім – ніяких :) ну, хіба що забрати нарешті з роботи півстолітньої давності фаянсову статуетку дівчинки і розфарбувати. а потім комусь віддарувати, як «щось непотрібне, але миленьке»

«Міряти мережеву прозу загальнолітера­турними
критеріями неправильно»

Женя Ковалевська @ mc_yulka (Юлія Мак-Гаффі)

Що для тебе живий журнал? З якою метою його ведеш?

Живий журнал – це зв’язок зі світом і можливість познайомиться з великою кількістю цікавих людей, з якими ми інакше просто ніколи б не перетнулися. Ще – це джерело інформації. Загалом, ЖЖ – це щось дуже живе і дуже корисне.

Що найбільше цінуєш серед можливостей інтернету?

Він вбиває відстані. Перекреслює сотні і тисячі кілометрів і наближає те, що потрібно наблизити в той або інший момент. Ну, і крім цього - це мега-джерело інформації. Будь-якої.

Пишучи тексти, чи могла припустити, що їх прочитають сотні людей?

Їх і так читали і читають сотні людей у моєму жж - принаймні кілька сотень точно. До того як з’явилася ідея зробити книгу, я, звичайно ж, не могла собі уявити, що побачу все це в друкованому вигляді й у твердій
 палітурці:-)

Яких змін зазнав електронний текст при трансформації в друкований?

Я б не стала робити якісь розмежування. Коли я робила свій текст, частково брала шматки ЖЖ, не редагуючи взагалі, щось дописувала, ну й вийшло те, що вийшло:-)

Як ставишся до закидів, що тексти в антології доволі сирі?

З твердженням про сирість не згодна. Зрештою, це мережева проза. Новий жанр. І міряти її загальнолітера­турними критеріями неправильно. А щодо нецензурщини – це частина нашого життя і мого, зокрема, теж. І тому, якщо це є в житті, чому не писати це на папері?:-)

Чим для тебе стала книга «8. Жіноча мережева проза»? Це спосіб матеріалізації створеного, до­датковий заробіток, спроба виходу на ширшу аудиторію?

Для мене це не комерційний проект, гроші я заробляю іншим. Книга стала цікавим і епатажним експериментом і, як кажуть англійці, big fun. Жодного разу ні на секунду не пошкодувала, що ми це зробили.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.