Головна статті
Знак №3, грудень 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Всі сторінки
ПОДІЇ В “СМОЛОСКИПІ”" />

ПОДІЇ В “СМОЛОСКИПІ”

26 жовтня 2005 р.
35-річний ювілей поета Романа Скиби
“…я на Подолі, у “Смолоскипі”, тут якась акція поетично-музична, на честь Скиби, це такий, тіпа, поет…”
З підслуханого у залі

Офіційна частина святкування 35-го Дня народження Романа Скиби – почалася з оплесків, ними ж і закінчилася. На сцені у чіткій послідовності з’являлись лауреати поетичних фестів (Тime AUTора, Молоде вино та ін) – Олег Коцарев, Олег Романенко, гурт “Віранда”, Леся Мамчич, Андрій Нечитайло, Дмитро Лазуткін… Надто не акцентуючи на ювілейній даті – більшість привітань відбулася до дійства, аби не скаламутити насолоди від чистого мистецтва – поетове просто читали/співали поезії; хоча невербалізовані привітання можна було відчитати і у текстах (“…Друже, я думав, що ти – паркан, а ти - залізнична цистерна…”(Олег Коцарев), “…добитися авторського права на власні галюцинації” (Павло Коробчук). Читання власних поезій було справою серйозною і відповідальною, тому не переривалося навіть за відсутності самого ювіляра. Знані поети і проста творча молодь полишали залу і прибували до неї постійно (двері у залі - якраз напроти вікон і відбиваються у склі, а тому здавалося, наче поети зазирають до зали просто із захмареного київського неба). Ювіляр (“зараз треба прочитати щось поетично-алкогольне”) завершив офіційну частину настановчо: “Усім запоям є межа!”. Після чого був фуршет.
Ольга Карпенко

10 листопада 2005 р.
“Змова на трьох”, або Судовий процес над лауреатами конкурсу – 2005
На щастя, судові процеси над по- етами – явище не характерне для сьогоденної України. Але, як і в будь-якому разі, з кожного правила існують винятки. Засідання 10 листопада в “судовій залі” Смолоскипу багатьох змусило замислитись над тим, чи насправді виправданою є “масова непоширеність” таких “судових слухань”. Адже за умов присутності таких підсудних, як Павло Коробчук, Віталій Шинкар і Сергій Яковенко, а також шановного пана Адвоката (в миру більш відомого як Анатолій Дністровий), будь-яке судове слухання ризикує перетворитись на колоритний літературно-поетичний вечір. На жаль, ухилилася від слідства та суду третя підозрювана – Богдана Матіяш, через що була публічно оголошена в розшук. Зрозуміла річ, що основними обвинуваченнями були факти впливу “на підсвідомість і надсвідомість читача” й “надмірна, безконтрольна поетичність”.
Найважливішою подією вечора стало винайдення відповідей на два вічних та “класичних” питання - “Хто винен?” і “Що робити?” Усі присутні в залі, серед яких в ролі свідків були помічені “поет в законі ” Роман Скиба та пан Горобчук із речовим доказом під назвою “Бердянські бички”, одноголосно погодились із вироком про дозвіл на поетичну діяльність протягом невизначеної кількості років.
Олена Синицька

24 листопада 2005 р.
Вечір революційного мистецтва у рамках проекту “Рік після революції”
Помаранчевий майдан відмайорів прапорами рівно рік тому. З того часу змінились настрої та вподобання, спричинивши певного роду перегляд ставлення до політичних фігур та майданної революції зокрема. Проте лишились емоції та згадки. Згадки про особливу атмосферу й відчуття творення чогось надзвичайно важливого. Зокрема – і з точки зору творення автентичної культури: хто не пам’ятає вибуху народної творчості, коли різного роду гасла, дво- та чотирирядкові вірші народжувались прямо у серці Майдану, “не відходячи від каси”. Так, вони були актуальними протягом відносно невеликого часового відрізку та за певних специфічних обставин, і якщо їх мистецька вартість сумнівна – то культурна – величезна. І, до речі, закиди щодо “графоманськості” можуть бути спростовані тим аргументом, що ці вірші писалися не з особистих его-популяризаційних міркувань, внаслідок чого імена більшості авторів так і лишатимуться невідомими.
Ще раз зібрану докупи, “майданну поезію” було озвучено в актовій залі “Смолоскипу” 24 листопада. Вечір розпочався незвично: у темному залі один за одним заполювалися ліхтарики, що символізували початок нової епохи. Центральною ідеєю вечора стала декламація ретельно відібраних з усіх куточків України віршів глядачами просто із залу в добровільно-примусовому порядку. Власні та “народні” вірші читали Атена Пашко, Олеся Мамчич, Марина Брацило, Ольга Погинайко, Наталя Котенко.
Таким чином, у вигляді “голосів з народу” ця поезія перетворилась на машину часу, що мандрує крізь проміжки часу й дає можливість наново переживати знайомі відчуття національної єдності.
Олена Синицька



Коментарі 

 
#1 Gepatit_Anync 2018-07-13 14:09 Софосбувир купить цена с доставкой по РФ софосбувир и даклатасвир цена купить в России, цирроз печени лечение гепатита С софосбувиром из Индии

http://gepatitu-c.net
 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.