Головна статті
Знак №1, червень 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Всі сторінки
Олена Рощіна. Ламкі світи" />

Олена Рощіна. Ламкі світи


O.K.

Ця дівчина чудна,
вона як кішка.

М’яка-м’яка,
але не зачіпай.

Тонка спокуса дикого горішка...
Розбий і з’їж, або не розбивай.
Так суть під шкаралупою оман...
Сховатись за слова. Не довіряти.
Буває світ як чужорідний хан:
Зламає, розіб’є – аби пізнати.
Буває світ як равлик під дощем –
Ти не помітиш,
трісне шкаралупа...
А дівчина огорнеться плащем
І піде далі, вільна і розкута.

V.2004

* * *

П’ю попелу пухнасту порожнечу –
Все, що лишилось від любові грона.
Викохуєш ти тугу, дбаєш втечу,
А я тепер боюся грому.
Тепер і тінь – тривога...
не у такт...
Волошками душа росте спроквола,
Стежками гояться сліди – антр-акт, –
І тільки пам’ять знов ступа на коло.
Але й до дому надто шлях далекий,
Коли ніхто на тебе не чекає.
І байдуже, що в серці снить лелека –
Крилом пустелю не розколихає.
Виболюю себе, немов уперше,
Лоскочуть вітер всиротілі крони.
У-тому я... втома мене довершить...
П’ю порожнечу, стигнуть камертони.
ХІ.2002

Подорож

...Із усіх колізеїв
ридало каміння доль
І з фортець хрестоносців
кришились відбитки битв
Ми спускались до моря
втомлені від гонитв
Черепашки сухі добирали
немов пароль
Розтлумачення світу
а надто власних сердець
Тільки хвиля голубила берег
крізь пальці йшла
Так збіга молоко
так ридання торує шлях
Для повітря
болем затисненого
між реберць
Ми хотіли втекти
та каміння вабило нас
Так вода причаровує
непосидкі піски
Зачаровані й вогкі
ті гублять цноти паски
Поринаючи в світ пізнань
без загат і прикрас
Чи втекти із пустель
чи уникнути слів тенет
Не за тим наші мандри
невпинно вростають в нас
Майже вічне каміння
майже приручений час
Тільки б знати коли
ти теж потребуєш
мене
ІХ.2004



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.