Головна статті
Український самвидав, №4 (19), жовтень, 2006
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Відійшла у вічність Надія Світлична" />

Відійшла у вічність Надія Світлична

Надія Світлична (січень 2006 року)

8 серпня 2006 року о 7 годині за київським часом в Ірвінґтоні, штат Нью-Джерсі, США, померла Надія Світлична — учасниця руху шістдесятників, правозахисниця, член Закордонного представництва Української Гельсінкської групи, редактор-укладач «Вісника репресій в Україні» (США), лауреат премії ім. Т. Шевченка.

Надія Світлична народилася 8 листопада 1936 року в с. Половинкине Старобільського району на Луганщині. 1953-58 р. закінчила філологічний факультет Харківського університету, відділення української мови й літератури. Працювала директором школи робітничої молоді в м. Краснодон, бібліотекарем, редактором видавництва «Радянська школа», науковим співробітником інституту педагогіки і за сумісництвом — учителькою вечірньої школи в Дарниці.

Відвідувала разом із братом Іваном Світличним Клуб творчої молоді (КТМ). Після подій 22 травня 1967 біля пам’ятника Т. Шевченку Н. Світличною серйозно зацікавився КГБ. Після «січневого покосу» 1972 р. Світличну майже щодня викликали на допити в КГБ у справі брата. 18 травня 1972 р. її заарештували, а 23–24 травня 1973 р. її було засуджено Київським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда») на 4 роки таборів суворого режиму. Покарання відбувала в сел. Барашево Теньгушовського р-ну, Мордовія, в установі ЖХ-385/3. Разом з іншими ув’язненими жінками брала активну участь у протестах, голодуваннях.

Восени 1976 надіслала до ЦК КПУ й уряду заяву — відмову від громадянства, мотивуючи цей крок жорстокою розправою над Левком Лук’яненком, Петром Григоренком, В’ячеславом Чорноволом, Василем Стусом, Стефанією Шабатурою та іншими достойними людьми.

12 жовтня 1978 року виїхала спочатку в Рим, де її прийняв Папа Римський Павло VI, а 8 листопада того ж року прибула у США. Через 8 років її позбавили радянського громадянства.

Працювала перекладачкою в Гарвардському університеті, брала активну участь у роботі Закордонного представництва УГГ, стала редактором-упорядником періодичного видання Представництва. До 1985 регулярно видавала «Вісник репресій в Україні» (коштом української діаспори). 1983—1994 працювала в Українській редакції Радіо «Свобода».

Розшифровуючи і розбираючи передані з таборів матеріали і перетворюючи їх на брошури і книги, численні радіопередачі, Світлична вчинила справжній подвиг. Це була неймовірно тяжка робота. Саме Світличній ми зобов’язані підготовкою до друку книжки Василя Стуса «Палімпсести». Вона впорядкувала книжки Ярослава Лесіва «Мить», Миколи Руденка «За ґратами», Миколи Горбаля «Коломийка для Андрійка», Гелія Снєгірьова «Твори», брошуру Юрія Литвина.

Н.Світлична проживала в м. Ірвінґтон, штат Нью-Джерсі, США, працювала в Українському музеї в Нью-Йорку, редагувала жіночий журнал «Віра». Збирала кошти на пам’ятник Оксані Мешко та її матері Марії, на Козацький хрест «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох (Карелія).

Надії Світличній присуджено премію ім. В. Стуса (1992), державну премію ім. Т. Шевченка (1994). Свою частку премії віддала на створення «Музею шістдесятництва» в Києві. 26 листопада 2005 р. її нагороджено орденом Княгині Ольги.

Провести Надію Світличну в останню путь у Києві прийшли її близькі та рідні з України та Сполучених Штатів, серед них — поетеса Ліна Костенко.

Церемонію прощання з Надією Світличною відвідав Президент України Віктор Ющенко. Віктор Ющенко відзначив, що «життєва позиція Надії Світличної, її погляди залишили слід у мільйонах душ». Президент України Віктор Ющенко та його дружина Катерина Ющенко висловили співчуття родині Надії Світличної у з’вязку зі смертю відомої правозахисниці. «З почуттям глибокої скорботи наша родина сприйняла звістку про смерть пані Надії Світличної, відомої правозахисниці, активного члена Закордонного представництва Української Гельсінкської групи, щирої дочки своєї Батьківщини, люблячої дружини та матері», — йдеться у співчутті.

В. Ющенко підкреслив, що Надія Світлична назавжди залишиться у пам’яті відданим борцем за незалежність України, яка все своє життя присвятила служінню українському народові на його нелегкому шляху до демократії та свободи.

Редколегія бюлетеня висловлює щире співчуття родині та друзям Надії Світличної.

Водночас просимо надсилати на адресу редакції спогади про Надію Світличну та інші матеріали, пов’язані з її життям, які ми обіцяємо оприлюднити на сторінках «Українського самвидаву» та журналу «Молода нація».

Прощання з Надією Світличною



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.