Головна статті
Український Самвидав, № 5(13), грудень, 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Інтерв’ю з учасниками Помаранчевої революції
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Роман Корогодський. ПОРА!" />

Роман Корогодський. ПОРА! 

культуролог, літературознавець,
учасник шістдесятницького руху
 

Пора! Пора прокинутись і оглянутись, у які хащі нас хочуть завести. Моя генерація тоталітарне існування знає не з наукового джерелознавства, а з конкретного прагнення жити душею і конкретних репресій, в’язниць, таборів, років безробіття, позбавлення права друкуватися, коли заблокована сама душа, здійснюється спроба полому душі. Тому наші репресовані шістдесятники означені як в’язні сумління.
Пора прокинутись, сумління стукає у двері долі кожної мислячої людини. Євген Сверстюк – лицар без страху та докору – мені тихо каже: «Романе, зараз кожен з нас має працювати за десятьох». У часописі «Наша віра» Євген Сверстюк пише: «Не вибори, а вибір».
За тріскотнею політологів і шулерів від політики про вибори втрачається доленосний сенс історії України на майбутнє. Простір Євразії знову став реальністю, і то не економічної рентабельності, доцільності, а політичної неоколоніальної залежності. Ось чому йдеться не лише про вибори, а таки про вибір і відповідальність кожного громадянина.
Пора прокинутись і згадати тяжкий спадок духовного рабства, наївної глупоти та пристрасної любові до начальства і влади, любові й панічного остраху «как бы чего не вышло». Іван Дзюба у двох недавніх числах щотижневика «Дзеркало тижня» усім в Україні сущим нагадав напівзабутого російського генія Салтикова-Щедріна з єдиною метою, аби ми подивилися в дзеркало сатирика й побачили нас із вами, наші вибори й сучасний світ узагалі. Звичайно, йдеться про перевернутий догори ногами світ, коли українські ЗМІ вирішили хвацько доповнити картинки абсурду й містифікації історії «города Глупова» політологічним колоритом цинізму та продажності без берегів. Салтиков-Щедрін як у воду дивився, коли надав слово глибокодумному пройдисвіту з великим майбутнім (цитую): «Я бажав би одного. Хай роздумують, хай обмінюються думками, але так, щоб ніхто цього не помітив».
Пора нам усім, цілій нації, тобто усім народам, усім конфесіям, російськомовним і україномовним, усім різномислячим громадянам України стати помітною і нездоланною силою здобуття завтрашнього дня, коли наші громадяни з далекої глибинки відчують смак сказаного нашою національною поеткою Ліною Костенко: «Я просто люблю свободу».
Це ж так просто любити свободу. Її, свободу, любили Василь Стус, Валерій Марченко, Іван Світличний і заради свободи пішли на смерть. Друзі Івана Олексійовича Світличного написали і видали книжку спогадів «Доброокий» (так назвав його Стус).
Надійка Світлична – в’язень сумління – приїхала з далекої Америки, аби приєднатися до зустрічей з громадськістю Житомира, Луганська, Харкова й розповісти в наші дні про ідеали свого брата й всього шістдесятництва, що так актуалізувалися сьогодні.
Це була акція «Громадської ініціативи», до яких приєдналася «Гельсинська група»: Василь Овсієнко, Микола Горбаль, також колишні в’язні сумління і нова генерація – Харківська правозахисна група на чолі з Євгеном Захаровим.
Пора відчути смак свободи. Усім, усім, усім прийти на дільниці й проголосувати 26 грудня. Це ж так природно й просто дбати про майбутнє дітей.
Пора всім, хто ще вчора спав, прокинутися і взятися за діло, і тим самим посилити в десятки разів наш спільний опір усіх генерацій інтелігенції на Сході й Заході, на Півночі й Півдні України, опір владі зла, фальші, владі корупції і насильства. Пора...



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.