Головна статті
Український Самвидав, № 5(13), грудень, 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Інтерв’ю з учасниками Помаранчевої революції
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Євген Сверстюк. ПОРА!" />

Євген Сверстюк. ПОРА!

філософ, літературознавець,
політичний в’язень радянських концтаборів

Те море складається з краплин. Якби кожна краплина не заясніла 22 листопада на Майдані Незалежности, ми й не знали б про те море...
Так само і півстоліття тому. Усі думали, що «буряки рядочками стеляться листочками», народ покидає свої одвічні оселі, щоб затопити їх водами Дніпра, а «мудра партія» наставляє нових і нових керівників.
Аж раптом на початку 1960-х виявилось, що є народ і є ОСОБИ, які кидають слова-перли і слова-мечі – проти течії. Спершу скромно:

я не слуга його –
я син його на чатах
(Микола Вінграновський)

А це вже суперечка. Посеред маскараду вірнопідданости Василь Симоненко говорить досі нечувані слова:

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права...

А чорним воронам, які задумалися про убитого коня, Ліна Костенко нагадує про їх тимчасовість:

Ще ви, чорні, передохнете,
Поки кінь той упаде!

Національний опір шістдесятників засвітився поодинокими зорями над широким морем України, і в ті зорі почали вдивлятися люди.
І тут запрацювали вогнегасники і зорегасники. В 1972 році накинули людям на очі тюремні грати.
Але зорі на вічному небі їм непідвладні.
Книжка «Широке море України», видана в 1972 році в Парижі у видавництві «Смолоскип», була живим відлунням на спробу темних сил перетворити море України на кригу.
Це тільки одна з книг «Документи самвидаву», виданих Осипом Зінкевичем. Але вона виділяється глибиною проблемних матеріалів і вічно живою назвою, яка періодично в історії засвічується в очах народу морем вогнів...
Листопадовий Майдан незалежности в Києві нині чи не найповніше в нашій історії демонструє широке море України.
Зараз воно мені бачиться глибшим і повнішим, ніж тоді, коли з’явилася ця назва в моєму есеї «Іван Котляревський сміється», написаному в 1969 році до 200-річчя Котляревського.
Народ гнітить та сама змора і злоякісний режим, який мало змінився. Але молодь виросла вже не в атмосфері тотального страху і постійної загрози арештів. 20 років не було скошування голів, які височать. Хоча й діяли пружини виселення молоді в найми на чужину.
Таких мінімальних умов виявилося досить, щоб вибухнула українська помаранчева демократична революція – на погибель олігархічному режимові, який замінив комуністичний. Вони – тимчасові, а море – вічне.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.