Головна статті
Український Самвидав, № 2(10), серпень, 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Всі сторінки
Помер Данило Шумук" />

Помер Данило Шумук

У Красноармійську, на Донеччині 21 травня 2004 року на 91-му році життя помер Данило Шумук – видатний учасник національно-визвольної боротьби від 1930-х років і донині.
Зі своїх дев’яноста років (народився 30 січня 1914 р. в с. Боремщина Любомльського р-ну на Волині) він 42 роки, 6 місяців і 7 діб провів у польських, німецьких і російських тюрмах і концтаборах, з них лише останніх 5 років – на засланні, що є нечуваним у світі феноменом.
З 17-ти літ Д. Шумук розпочав боротьбу з польським окупаційним режимом, вступив до Комуністичної партії Західної України. Зазнав кількох арештів. 20 січня 1934 року був заарештований знову за розповсюдження комуністичної літератури та організацію селянського страйку і був засуджений на 8 років ув’язнення.
Звільнений за амністією 24 травня 1939 року, провівши в неволі 5 років та 4 місяці, Д. Шумук повернувся на Батьківщину, викладав у школі географію. 15 травня 1941 року заарештований радянською владою, “як брат ворога народу”. З тюрми призваний до Червоної Армії. У складі штрафного батальйону брав участь у боях з вермахтом. У серпні на Чернігівщині комісари роззброїли батальйон, як такий, що не викликaв довіри. Беззбройним Д. Шумук потрапив у німецький полон.
До осені перебував у концтаборі для військовополонених у Хоролі на Полтавщи-ні – у “ямі смерті”, де загинуло 40 тисяч військовополонених. Д. Шумуку вдалося організувати звідти втечу. Прийшовши до дружини, дізнався, що на нього чатує німецька поліція, і змушений був тікати. 1943 року він організував партизанський загін, захищав населення від вивезення до Німеччини, від терору окупантів. 1943 року загін влився в Українську Повстанську Армію. Та через принципові розходження з керівництвом УПА Д. Шумук відмовився брати участь у бойових діях. Викладав на військових курсах економічну географію. Після повернення на Волинь Радянської Армії Д. Шумук улітку 1944 року очолив похідну групу УПА на Житомирщину. У грудні 1944 заарештований НКВД під Богуславом і 1945 засуджений за ст. 54-1, п. “а” і ст. 54-2, п. “а” КК УРСР (“зрада батьківщини”) до кари смерти через розстріл, яка була замінена 20-ма роками таборів. Покарання відбував у 3-му каторжному таборі м. Норильська. Д. Шумук був одним з організаторів повстання в’язнів у Норильську в червні – вересні 1953, за що був переведений до Владимирської тюрми. Повстання в’язнів 1953 Д. Шумук описав у своїх спогадах “За східним обрієм” (видавництво “Смолоскип”, 1974).
У травні 1958 р. на закритому суді Д. Шумук був засуджений за ст. 54-10 КК УРСР (“агітація проти радянської влади”) до 10 р. таборів суворого режиму. Відбував покарання у Воркуті, згодом у Тайшеті (с. Вихорівка). Після звільнення жив у Богуславі на Київщині, працював сторожем у піонерському таборі, черговим матросом комбінату облаштування пляжів у Києві.
12 січня 1972 року, під час чергового “покосу” української інтелігенції, Д. Шумука знову заарештували за звинуваченням у проведенні “антирадянської агітації і пропаганди” (ст. 62 ч. 2 КК УРСР) і в наданні “завідомо неправдивих свідчень” (ст. 197 КК УРСР). У липні 1972 року Д. Шумук був засуджений Київським облсудом до 10 років таборів особливо суворого режиму та 5 років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Карався в Мордовії, в таборі Сосновка.
Після закінчення заслання завдяки домаганню світової громадськості, парламентарів Канади і США Д. Шумук зміг виїхати до Канади, де жив у притулку для самотніх людей у Торонто. Там вийшла його книжка “З ГУЛАГу – у вільний світ”. 28 листопада 2002 року Данило Шумук перебрався у Красноармійськ Донецької області до дочки Віри Калач, біля котрої й помер на 91-му році життя. Пухом йому земля.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.