Головна статті
Український Самвидав, № 1(9), березень, 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Всі сторінки
Олесь Обертас.  До питання значення терміну «самвидав»" />

Олесь Обертас.  До питання значення терміну «самвидав»

На початку 1960-х рр. в тоталітарних режимах Радянського Союзу й країн Соцтабору склалися «сприятливі» умови для утворення нового культурно-політичного феномену – самвидаву (рос. самиздат), який проіснував до кінця 1980-х років. Очевидно, що термін самвидав відразу увійшов у лексику багатьох людей і набув значної популярності. В умовах заборони цього явища, слово самвидав стало своєрідним «привидом», «айсбергом», основну частину якого було сховано від людських очей, – всі розуміли про що йдеться, а дати наукове визначення, по-справжньому осмислити це явище ніхто не наважувався.

У жодній радянській енциклопедії чи словнику 1960-1980-рр. взагалі немає слідів такого поняття як самвидав чи самиздат, хоча, як вже було зазначено, це явище було надзвичайно поширене як в СРСР, так і в країнах соціалістичного табору, де вживалося в російському звучанні, не перекладене на національні мови. У наукових дослідженнях неологізмів ХХ ст. це слово також не фігурувало. Російський неологізм 1960-х рр. самиздат став універсальним терміном для всієї «позацензурної, незалежної, паралельної офіційній, «іншої» творчості в СРСР, а також і в Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Югославії, Румунії та Німецькій демократичній республіці1. Саме в такому вигляді слово самиздат потрапляло в європейські, японські та американські словники, поруч з іншими радянськими неологізмами «супутник», «більшовик», «колгосп», «ГУЛаг» тощо2. Так, термін самиздат вжито у широко відомій і авторитетній енциклопедії «The New Encyclopжdia Britanica» і перекладається на англійську мову як «selfpublishing», тобто самостійне видавання, і означає «літературу, таємно написану, копійовану і поширену в СРСР і за кордоном, що переважно критично ставилася до Радянського уряду»3 . Цікаво, що автори енциклопедії не подають українського слова самвидав, навіть коли йдеться про український контекст, а використовують російське самиздат для означення подібних літературних процесів у республіках СРСР та країнах соціалістичного табору4 . Однак важливо зазначити, що українці «спромоглися» на переклад слова самиздат – самвидав і поширення його саме в цій формі як в Україні, так і за кордоном. Про це свідчать численні публікації в західній пресі, у журналах і газетах української діаспори – «Смолоскип», «Нові дні», «Визвольний шлях», «Український історик», «Сучасність» тощо, – де вживається два паралельних терміна: самиздат – для радянських позацензурних творів і самвидав, samvydav – виключно для українських.

Першу згадку терміну самвидав знаходимо в 1973 р. в «Енциклопедії українознавства», виданій у Парижі – Нью-Йорку «Науковим товариством ім. Т. Шевченка». Автори статті Богдан Кравців і Р. М. зазначають, що термін походить від російського самиздат і означає «видавані в СРСР поза цензурою підпільні («захалявні») листівки, брошури, книги й серійні видання», що є «одним з проявів Руху опору»5. Подібної думки дотримується і Б. Балан в «Encyclopedia of Ukraine»6.

Що ж до України, то тут термін самвидав чи не вперше означено в «Літературознавчому словнику-довіднику» – «позацензурне нелегальне видання поетичних збірок, альманахів, журналів, окремих творів і т. п., здійснюване машинописним способом»7. Крім того підкреслено, що цей термін є власне українським і не походить від російського самиздат, оскільки «першим таким виданням в українській літературі вважається поема «Скелька» (1927)
І. Багряного»8.

Підсумовуючи вищесказане, спробуємо узагальнити визначення терміну самвидав. Безумовно, мають рацію всі автори наведених словникових статей, але й допущені деякі неточності.

Найбільш об’єднуючим поясненням, розшифруванням терміну самвидав 1960-х – 1980-х років у країнах соціалістичного табору та республіках СРСР можна вважати слова письменника В. Буковського «Сам пишу, сам рецензую, сам видаю, сам поширюю і сам відсиджую за це»9, але це, ясна річ, не наукове визначення.

Автори енциклопедичної статті «самвидав» «Універсального словника-енциклопедії» вважають «самвидав (рос. самиздат) у 1960-80-х спробою частини інтелігенції в СРСР усупереч офіційним заборонам і переслідуванням, без санкції властей виготовляти і множити літературні, публіцистичні та ін. тексти, висловлюючи протест супроти терору та всеосяжного контролю держави (партії) у сфері друкованого та ін. публічного слова»10.

Це визначення можна вважити узагальнюючим, доповнивши його деякими важливими, на нашу думку, деталями:

1. Самвидав – це, передусім, специфічний спосіб існування суспільно важливих непідцензурних текстів (виділено мною – О.О.), який полягає в тому, що тиражування їх відбувається поза авторським контролем у процесі поширення текстів між читачами. Автор може лише «запустити текст в самвидав»11 – а подальше його поширення йому непідвладне і залежить виключно від мистецької вартості твору і сміливості «самвидавників».

2. Самвидав – власне український термін, про що йшлося вище, який виник не на голому місці, а має певне суспільно-історичне коріння.

3. Власне українським самвидавом, на нашу думку, можна вважати лише оригінальні твори, написані українською мовою і які стосуються українських проблем. Місце написання не відіграє особливої ролі, оскільки тексти спрямовувалися переважно до громадян України, серед яких масово поширювалися.

4. Варто розрізняти власне самвидав як створення й поширення оригінальних творів в умовах тоталітарного суспільства – «первинний самвидав»; та поширення і виготовлення різними методами заборонених книг, іноземних та діаспорних видань тощо, які виготовлялися в легальних умовах, – «вторинний самвидав».

5. Не лише інтелігенція займалася виготовленням і поширенням самвидаву, а й подекуди робітники, військові і селяни, тобто – частина опозиційно налаштованого суспільства різного соціального стану і віку12.

6. Явище самвидаву властиве будь-якому тоталітарному суспільству, а тому самвидав поширювався в 1960-80-х рр. не лише в СРСР, а й в інших країнах Соцтабору. Загалом самвидав можна розглядати як одвічну опозиційну категорію, яка існує і сьогодні в тоталітарних суспільствах Китаю, Білорусії тощо.

7. Самвидав у своїй основі – це явище опозиційне в культурному, політичному, філософському, духовному, літературному плані тощо, а тому не всі тексти, які були заборонені, можна вважати самвидавом. Це доповнення важливе, оскільки зробить неможливим поєднання непідцензурної творчості з нецензурною, яку й сьогодні заборонено згідно з моральними нормами суспільства.

8. Оригінальний первинний самвидав 1960-х – 1980-х рр. перейшов у новий вимір: спершу, «неформальна незалежна преса»13 кінця 1980-х рр. – початку 1990-х рр., а потім як складова Інтернет-культури.

Однак на сьогодні існує багато й інших трактувань цього явища. Наприклад, пошукова система «Яндекс» знаходить у глобальній мережі Інтернет понад 557 тисяч згадок російського слова самиздат і його українського перекладу самвидав14. Дослідивши вищезазначені джерела, можна зробити висновок, що явище самвидаву цікавило й цікавить багатьох дослідників, журналістів та митців, які схильні розуміти його, в основному, за такими типологічними рисами:

1. «самвидав» – опозиційний політико-культурний феномен історії людства в усіх сферах людської діяльності;

2. самвидав – неологізм 1960-х рр. – як частина непідконтрольного владі літературного, політико-економічного і мистецького процесу15;

3. самвидав – сучасна форма існування культури й літератури, переважно в Інтернеті, спричинена економічними чинниками.

Слід зауважити, що ці поняття різняться між собою, оскільки виникали в різний час, в різному культурно-політичному середовищі і засвідчують своєрідний перехід з одного історичного стану в інший. Так можна, в загальних рисах, пояснити зміст
терміну «самвидав», що бере свій початок в ХХ ст.

P.S. Автор статті закликає до широкої дискусії сприводу зазначених положень і буде вдячний за будь-які критичні зауваження, надіслані на адресу редакції.

1 Vilem Precan. The World of Czech and Slovak Samizdat // Samizdat. Alternative Culture in Central and Europe – from
the 1960s to the 1980s. – Bremen, 2002. – P. 11.

2 Кривулин В. Золотой век самиздата // Самиздат века / Сост. А.И.Стреляный, Г.В.Сапгир, В.С.Бахтин, Н.Г.Ордынский. – Минск-М.: Полифакт, 1997. – С. 342.

3 Samizdat // The New Encyclopжdia Britanica. – 15th edition. – Chicago.., 1994. – Vol. 10. – P. 376–377.

4 Soviet Ukraine in the postwar period // The New Encyclopжdia Britanica. – 15th edition. – Chicago.., 1994. – Vol. 28. – P. 990–991.

5 «Самвидав» // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Париж – Нью-Йорк: Наукове товариство ім.
Т. Шевченка. Вид-во «Молоде життя», 1973 р. – Т. 7. – С. 2696–2697.

6 Samvydav // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto.., 1993. – Vol. IV. – P. 530.

7 Самвидав // Літературознавчий словник-довідник. – К., 1997. – С. 622–623.

8 Там само.

9 Буковский В. И возвращается ветер... Нью-Йорк, изд-во «Хроника», 1978. – С. 126.

10 Самвидав // Універсальний словник-ениклопедія. К., 1999. – С. 1197.

11 Селезнёв В. Неофициальная поэзия // Волга. – 1998. – №9. – С. 25.

12 Алексеева Л.М. История инакомыслия в СССР. Новейший период. – Вильнюс – Москва, 1992. – С. 198.

13 Докладніше див.: Неформальна преса в Україні (1988–1991). Каталог за матеріалами газетних фондів Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського / Борисенко Т., Залізнюк О., Обертас О. та ін. – К., Смолоскип, 2001. – 141 с.

14 http://www.yandex.ru/

15 Докладніше див.: Gyorgy Konrad. Looking Back at Samizdat // Samizdat. Alternative Culture in Central and Europe – from the 1960s to the 1980s. – Bremen, 2002. – P. 7–10.




Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.