Головна статті
Український Самвидав, № 4(8), грудень, 2003
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Всі сторінки
Олесь Обертас. Інститут досліджень Східної Європи Бременського університету, Німеччина" />

Олесь Обертас. Інститут досліджень Східної Європи Бременського університету, Німеччина

Інститут досліджень Східної Європи відомий українському читачеві за гучною виставкою «Самвидав. Альтернативна культура в Центральній і Східній Європі від 1960-х до 1980-х рр.», що проходила в Берліні, Празі та Брюселі, а тепер готується в Будапешті. Як повідомлялося в Інформаційному бюлетені «Український самвидав» №2(4) за 2002 р., на цій виставці чи не вперше були представлені українські матеріали з Музею-архіву українського самвидаву та Архіву Інституту літератури НАНУ.

У червні цього року за сприяння голови видавництва «Смолоскип» О. Зінкевича та Інституту досліджень Східної Європи, зокрема проф. В. Шлотта, проф. В. Ейхведе, а також к.ф.н. П. Гількеса, яким я надзвичайно вдячний за підтримку і допомогу, автор цього нарису мав змогу ознайомитися з архівними матеріалами Інституту, де зібрані надзвичайно вагомі фонди самвидаву і величезна бібліотека позацензурної літератури, а також вивчати європейський науковий досвід по збереженню та вивченню національного самвидаву різних країн світу.

Діяльність Інституту з часу утворення в 1982 році присвячена політичним і культурним змінам у Східній і Центральній Європі. До кінця вісімдесятих років переважно досліджувалися альтернативні й опозиційні прояви в галузях політики, економіки та культури та їхнє втілення в різних формах існування незалежного позацензурного суспільства.

У центрі уваги перебували матеріали з творчості незалежних діячів мистецтв і твори інтелектуального підпілля. Метою цієї роботи була спроба відшукати за ширмою офіційної політики неформальні думки й опозиційні погляди, що дозволили б роз’яснити суспільні настрої всередині суспільства. Одночасно з дослідницькою діяльністю інституту вдалося зібрати визнаний в накових колах Архів літератури самвидаву: заборонені, неформальні наукові, літературні та мистецькі публікації різних тоталітарних країн, зокрема Польщі, Радянського Союзу, Чехословаччини, Угорщини та НДР. Крім того, Архів має у своєму розпорядженні матеріали, що є спадщиною відомих російських дисидентів В. Буковського, К. Любарського, В. Рубіна, М.Агурського, Ю. Гастєва, Н.Горбаневської, Л. Копєлєва, Ю. Вознесенської, письменників Г. Владімова, В. Войновича, В. Максімова, поетів М. Глазкова, Г. Сапгіра, І. Холіна, В. Кривуліна та багатьох інших. Загалом, на сьогодні таких фондів нараховується понад 160, серед яких є й матеріали українців, зокрема поета і перекладача І. Качуровського.

Після падіння комуністичних режимів у країнах Центральної і Східної Європи дослідницька робота Інституту була сконцентрована на вивченні культурного і соціально-політичного розвитку цих країн. На відміну від суто економічного підходу до трансформаційних процесів у Центральній і Східній Європі, що переважають у дослідженнях Європейських установ, Бременський науково-дослідний інститут ставить у центр уваги культурні традиції та потенціали, що властиві цим країнам. Інститут працює над тим, щоб створити можливість розуміння цих країн зсередини, задля того, щоб підкреслити їхній внесок в об’єднання Європи.

Сучасні дослідження Інституту присвячені новим формам існування культури і політики, критеріям і способам їхньої організації, цінностям, символам і суб’єктам цієї діяльності. Дослідницька робота розділяється на цій основі на два головних напрямки, що, у свою чергу, розподілені відповідно до досліджуваних країн – Росія, Польща, Чехія і Словаччина – і конкретних тем: «Організація політики і політична культура» і «Організація культури і культурні ідентичності».

Внутрішня структура Інституту поділяється на такі напрямки: дослідницька і викладацька робота, архів, бібліотека, робота з громадськістю і консультування з питань політики та культури. Окрім цього, Інститут займається і громадсько-суспільною роботою: консультативною діяльністю з питань політики і культури як у Німеччині, так і в країнах Центральної та Східної Європи.

Дослідницький профіль Інституту методично обумовлений взаємозв’язком «архів – дослідження» з одного боку і необхідною взаємодією соціальних наук – з іншого. Саме тому поле досліджень знаходиться на перетині культури, політики та суспільствознавства.

Протягом свого існування Інститут інтенсивно співпрацює з науковими організаціями у досліджуваних країнах, у першу чергу в Росії, Польщі, Чехії та Словаччині. У Росії це – Інформаційно-дослідницький центр «Меморіал» (Москва), Міжнародний інститут гуманітарно-політичних досліджень (Москва) і Всеросійський центр вивчення суспільної думки (Москва). У Польщі налагоджені контакти з Інститутом культури Міністерства культури і мистецтва (Варшава) і Інститутом культурології Університету у Вроцлаві; у Чехії та Словаччині Інститут співпрацює разом з Інститутом сучасної історії (Прага), Інститутом чеської і світової літератури Академії наук (Прага) і соціологічним факультетом Університету імені Коменіуса (Братіслава). Від недавнього часу Інститут співпрацює з українськими партнерами – Музеєм-архівом українського самвидаву МБФ «Смолоскип» та Інститутом літератури НАНУ.

Відмінною рисою Інституту досліджень Східної Європи від інших наукових установ Німеччини є створення Архіву, який є одним із найповніших зібрань позацензурної літератури у світі поруч з архівами «Радіо Свободи» в Будапешті та «Карта» в Варшаві. Завдяки одержимості й титанічній праці архіваріуса Габріеля Суперфіна, свого часу учасника правозахисного руху, а сьогодні дослідника самвидаву, в Архіві зібрані різноманітні позацензурні документи радянської епохи: літературний, художній і політичний самвидав. Головним завданням своєї роботи в Архіві Г. Суперфін ставить переростання зібрання колекцій самвидаву в універсальний архів, за структурою схожий на Гуверівський архів Стенфордського університету США.

Матеріали Архіву містять десятки тисяч текстів, що існували лише в обмеженій кількості екземплярів і передавалися з рук в руки. Вони автентично документують альтернативні й опозиційні напрямки, суспільні рухи і культурні кола, що існували на грані забороненого чи у конфлікті з офіційною політикою, починаючи з кінця сталінської епохи до ери М. Горбачова. У Архіві є багато видань неформальної преси так званого «перехідного періоду» кінця 1980-х – початку 1990-х років, а також оригінальні документи з країн колишнього Радянського Союзу, Чехословаччини, Польщі та НДР – і ці фонди постійно поповнюються.

Зберігаються тут і матеріали українського самвидаву, зокрема документи П. Григоренка, М. Горбаля, В. Чорновола, Ю. Бадзя, С. Глузмана, М. Руденка, В. Мороза, Є. Сверстюка, І. Світличного, Г. Снєгірьова тощо. Особливо цікавими є архівні фонди, зокрема листування, п. Крісті Бремер, відомої активістки Міжнародної амністії, та відомої україністки, перекладачки і популяризаторки української культури і літератури в Німеччині п. Анни-Галі Горбач, що по-материнськи опікувалися українськими дисидентами та членами їхніх родин в таборах і на волі. Безперечно, ці матеріали потребують ширшого вивчення і заслуговують на видання окремою книгою. До речі, матеріали Архіву загорнуті в спеціальний архівний картон, всередині якого безкислотні папки, і зберігаються в спеціальному «холодильнику» – приміщенні з постійною температурою +15°С і вологістю 55%, а також використовуються вертикальні і горизонтальні шафи-сейфи.

Зміни в Східній і Центральній Європі зумовили й зміну стратегії поповнення Архіву. У 1990-91 роках створюється спеціальний фонд періодики, де, окрім самвидавних журналів, зібрані нові друковані матеріали з кінця 1980-х рр. – протоколи парламентських засідань, матеріали виборчих кампаній, колекції політичних плакатів, художні документи тощо.

Надзвичайно цінною у вивченні національного самвидаву є бібліотека, що відбиває профіль Інституту, де за 15 років існування зібрано понад 40 тисяч томів. Вона містить книги з сучасної історії та літератури, культури, політики, книги з «цензурною історією», а також видання, присвячені розвитку суспільства й історії ідей. Окремими колекціями є книги «ворогів народу», «книги з обмежуючими грифами», приватні і робочі бібліотеки письменників, книги з автографами, дарчими надписами. Цінними розділами зібрання є колекція книг, що оформлені художниками-авангардистами 1960-80-х років, а також «культові» видання періоду відлиги. Разом із журналами, науковими й історичними працями, дисертаціями, частина яких була видана ще в позаминулому сторіччі, вони створюють чудову джерелознавчу базу для досліджень постсоціалістичних країн.

Окрім минулого, Інститут активно займається і сучасними проблемами суспільства. Тому однією з основних цілей є вплив на сучасну суспільну думку в країнах Східної і Центральної Європи. Це завдання виконується через численні публікації, суспільно-політичні аналізи, через наукові коментарі поточних подій у засобах масової інформації, а також через доповіді на міжнародних конференціях.

В Інституті існують дві серії власних публікацій: «Публікації про культуру і суспільство у Східній Європі» та «Документи культурного і суспільного розвитку у Східній Європі» за редакцією В. Ейхведе.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.